Святитель Герман, архієпископ Казанський, жив у шістнадцятому столітті.
Хлопчик народився в місті Стариці, походив з давнього боярського роду Полевих. У молоді роки Григорій, так його звали в миру, прийняв постриг у Іосифо-Волоколамському монастирі від ігумена Гурія, який згодом став архієпископом Казанським.
У монастирі святий займався книгописанням і був близький з преподобним Максимом Греком, який знаходився там в ув'язненні.
У 1551 році братія Старицького Успенського монастиря, дізнавшись про благочестя свого співвітчизника, обрала його архімандритом. Святий Герман з душпастирською ревністю дбав про благоустрій обителі - як зовнішній, так і внутрішній. Для ченців він був зразком смирення й лагідності.
Через два з половиною роки архімандрит Герман залишив Старицький монастир, передавши начальство в ньому своєму постриженику, іноку Іову, який згодом став першим Патріархом Московським.
Любов до відокремлених подвигів повернула його в рідний Волоколамський монастир, де святий Герман жив як простий чернець.
У 1555 році, після підкорення Казані, там була заснована архієрейська кафедра, на яку призначили архієпископом колишнього ігумена Волоколамського монастиря святителя Гурія. Йому було доручено влаштувати в місіонерських цілях Успенську обитель у місті Свіяжськ. Настоятелем нової обителі Успіння Пресвятої Богородиці за вказівкою святителя Гурія був призначений святий Герман. Був збудований кам'яний собор з дзвіницею і чернечі келії. Сам настоятель жив дуже скромно, у тісній келії під соборною дзвіницею.
Святий Герман особливо дбав про збирання монастирської бібліотеки.
Незабаром монастир прославився доброчинністю і став центром освіти Казанського краю.
12 березня 1564 року, після смерті святителя Гурія, святий Герман був посвячений у єпископа Казанського.
У 1566 році святителя Германа викликав до Москви Іван Грозний і наказав обрати на митрополичу кафедру. Святитель Герман спочатку відмовлявся. Цар не терпів заперечень, і святитель повинен був оселитися в митрополичих покоях до возведення в сан митрополита. Побачивши несправедливість із боку царського оточення, святитель Герман, спробував напоумити царя своїми порадами. "Ти ще не зведений на митрополію, а вже відбираєш у мене свободу", - цар передав архієпископу через своїх улюбленців і наказав вигнати святителя Германа з митрополичого двору і тримати в Москві під наглядом.
Близько двох років пробув святитель в опалі і в листопаді 1567 року помер.
Його поховали в церкві Святителя Миколая Гостунського.
На прохання жителів міста Свіяжска, мощі святителя в 1592 році були перенесені з Москви у Свіяжський Успенський монастир.
Тропар
От юности иго Христово усердно восприим, бденными подвиги поста и молитвы прославился еси. Отонудуже призывающу тя Богу на служение Церкви в новопросвещеннем царстве Казанстем, вкупе со святителем Гурием воззван был еси, идеже яко первоначальник созданной тобою в граде Свияжске обители и достойный первосвятителю преемник явился еси. Духом предстоя Престолу Владычню, молися, святителю Германе, со святителем Гурием православной пастве во благочестии преспевати и тьме иноверия светом веры разгнатися.