Преподобний Іов, ігумен Почаївський, чудотворець, в миру Іван Залізо, народився в середині шістнадцятого століття в Покутті на Галичині.
У віці десяти років він прийшов у Преображенський Угорницький монастир, а через два роки прийняв чернецтво.
З юності преподобний Іов був відомий найбільшим благочестям, суворим подвижницьким життям і рано був удостоєний священицького сану.
Близько 1580 року, на прохання відомого поборника Православ'я князя Костянтина Острозького, він очолив Хрестовоздвиженський монастир поблизу міста Дубно і керував монастирем більше 20 років в обстановці гонінь, які посилювалися на Православ'я з боку католиків та уніатів.
На початку ХVII століття преподобний пішов на Почаївську гору й оселився в печері неподалік від древньої Успенської обителі, яка була славна своєю чудотворною Почаївською іконою Божої Матері. Братія обителі полюбили святого самітника і обрали його своїм ігуменом.
Преподобний Іов, ревно виконував посаду настоятеля, був лагідний і ласкавий з братами, сам багато працював, насаджував в саду дерева, зміцнював греблі поблизу монастиря.
Преподобний Іов був присутній на Київському Соборі 1628 року, скликаному проти унії.
Після 1642 року святий прийняв велику схиму з ім'ям Іоанн. Іноді він повністю закривався в печері на три дні або на цілий тиждень.
Помер преподобний Іов у 1651 році, проживши більше ста років, після п'ятдесятирічного управління Почаївською обителлю.
28 серпня 1659 року відбулося прославлення преподобного Іова.
Тропар
Многострадальнаго праотца долготерпение стяжав, Крестителеву воздержанию уподобляяся, Божественныя же ревности обою приобщаяся, тех имена достойно прияти сподобился еси и истинныя веры был еси проповедник безбоязнен; темже монахов множества ко Христу привел еси, и вся люди в Православии утвердил еси, Иове преподобне отче наш, моли спастися душам нашим.