Преподобний Йосиф, в миру Іван Санін, походив з родини багатого вотчинника, власника села Язвище у Волоколамському князівстві.
У 20 років він постригся в Борівському монастирі і не бажаючи миритися з падінням дисципліни в чернечому середовищі, пішов з обітелі. Йосиф відвідав кілька монастирів і не знайшовши ніде належного, на його думку, чернечого способу життя заснував 1479 в районі Волоколамська монастир, де увів правила гуртожитку, які відрізнялися суворим аскетизмом та детальною регламентацією всіх сторін монастирського життя.
У 1507 Йосифо-Волоколамський монастир перейшов під патронат великого московського князя Василія III.
Преподобний Йосиф вів непримиренну боротьбу з єрессю жидовствуючих, яка проникла у вище російське суспільство, а також виступав за усунення негараздів у монастирському житті і чернечому побуті.
Зберігаючи особисто шанобливе ставлення до святого Ніла Сорського, він вів полеміку з ним і його послідовниками, представниками течії некористолюбців.
На Соборі 1503 року Йосиф Волоцький і йосифляни домоглися відхилення проекту ліквідації монастирського землеволодіння, висунутого некористолюбцями.
У 1507 році преподобний Йосиф, переслідуваний князем Феодором Борисовичем, звернувся зі скаргою на нього безпосередньо до Московського митрополита святителя Симона і великого князя Василія Івановича, минаючи Новгородського владику. Новгородський архієпископ святитель Серапіон визнав це самоуправством і у квітні 1509 року відлучив від Церкви Йосифа. З цього приводу в тому самому році зібрався Собор, який зняв з Йосифа заборону.
Святий преставився 9 вересня 1515 року.
Йосиф Волоцький був канонізований в 1579 році. Мощі і вериги святого покояться в Успенському соборі Йосифо-Волоцького монастиря і доступні для поклоніння.
Тропар
Яко постников удобрение и отцев красоту, милости подателя, разсуждения светильника, вси вернии, сошедшеся, восхвалим кротости учителя и ересей посрамителя, премудраго Иосифа, российскую звезду, молящася Господу помиловатися душам нашим.