Блаженний Андрій, Христа заради юродивий, був слов'янином і жив у десятому столітті в Константинополі.
З юних років він відвідував храм і читав священні книги.
Одного разу в сонному видінні блаженний побачив два війська. В одному були воїни у світлих шатах, в іншому - чорні й страшні демони.
Ангел Божий, який тримав у руці чудові вінки, сказав Андрію, що ці вінки - небесний скарб, яким Господь нагороджує своїх вірних, переможців чорної орди. Ангел звернувся зі словами, в яких закликав Андрія на подвиг юродства, добровільного божевілля, заради Христа.
Блаженний зрозумів, що Сам Господь закликає його на подвиг.
З цього часу Андрій почав ходити по вулицях міста в лахмітті, ніби розум його потьмарився.
Багато років він терпів глузування й образи. Святий благодушно зносив побої, голод і спрагу, холод і спеку, просячи милостиню й віддаючи її іншим жебракам.
За своє велике терпіння й смирення святий отримав від Господа дар пророцтва й прозорливості.
Під час молитви у Влахернському храмі святий Андрій сподобився побачити Пресвяту Богородицю, Яка покрила всіх людей Своїм омофором.
Помер блаженний Андрій в 936 році.
Тропар
Глас апостола Твоего Павла услышав, глаголющ: мы юроди Христа ради, раб Твой, Андрей, юрод бысть на земли Тебе ради, Христе Боже. Темже ныне память его почитающе, Тебе молимся, Господи, спаси души наша.