Чудотворна Словенська ікона Божої Матері була дивним чином знайдена 15 травня 1628 року Титом Гавриловим, жителем села Шерстнево Костромської губернії.
Переказ свідчить про те, що, з'явившись у видінні важко хворому, паралізованому й сліпому Титові, Пресвята Богородиця наказала йому йти до річки Словинки, де в застарілій, занедбаній церкві за престолом, під деревом, пророслим крізь зруйновану покрівлю храму, щоб знайти Її святу ікону.
Прийшовши в себе, абсолютно здоровий Тит, не зволікаючи ні хвилини, разом з місцевим священиком Евдокимом пішов по шляху, вказаному у видінні Божою Матір'ю. В одному із сіл, які зустрілися їм на шляху, жив і промишляв полюванням ловець на ім'я Іакинф. Саме він і привів мандрівників до древньої церкви, яка вже більше шести десятиліть стояла занедбаною. За престолом старого храму стояв прекрасний образ Божої Матері, який випромінював дивне світло. Відкриття чудотворної ікони Тит Гаврилов вважав знаменням для себе. Він прийняв рішення не повертатися додому, а залишився на місці явлення ікони й пізніше прийняв чернецтво. Від образу Пресвятої Богородиці з того часу стали відбуватися численні чудеса.
Велінням царя Михайла Федоровича Романова та з благословення Патріарха Філарета в 1635 році на місці чудесного явління святого образу був заснований чоловічий монастир - Словенська пустинь, яка проіснувала до 1764 року. Чудотворна ікона після скасування монастиря була перенесена в сільський дерев'яний храм села Словинка Костромської області.
В 1806 році, поруч з дерев'яним був побудований кам'яний храм на честь чудотворної Словенської ікони Божої Матері, перебудований в 1892 році.
Сьогодні чудотворний Словенська образ, як і раніше, подає розраду й милосердне заступництво всім віруючим, які звертаються з гарячими молитвами до Цариці Небесної.