У Палестині жили праведні священик Захарія та його дружина Єлисавета, які виконувати заповіді Господа. Однак подружжя було нещасним: доживши до похилого віку, вони були бездітні і не переставали молитися Богу, щоб Він дарував їм дитя.
Одного разу, коли святий Захарія був черговим священиком в Єрусалимському храмі, він увійшов під час богослужіння у святилище для кадіння фіміамом. Увійшовши за завісу святилища, він побачив ангела Божого, який стояв праворуч кадильного жертовника. Святий Захарія зніяковів і зупинився в страсі, але ангел сказав йому: "Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута, дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його Іоанн". Але праведний Захарія не повірив словам вісника, і був покараний німотою аж до народження дитини.
Між тим народ чекав Захарію і дивувався, що він так довго не виходить зі святилища. І коли він вийшов, то повинен був дати народу благословення, але не зміг вимовити його, так як був вражений німотою. Коли Захарія знаками пояснив, що не може говорити, то народ зрозумів, що йому було видіння.
Пророцтво архангела виповнилося, і праведна Єлисавета народила Предтечу і Хрестителя Господнього Іоанна.
Тропар
Первее нераждающая неплоды возвеселися, се бо зачала еси Солнца светильника яве, просвещати имуща всю вселенную, слепотою недугующую. Ликуй, Захарие, вопия со дерзновением: пророк Вышняго есть, хотяй родитися.