Святий пророк Єзекіїль жив у VI столітті до Різдва Христового. Народився в місті Сарир, походив з коліна Левія, був священиком і сином священика Вузія.
У час другого нашестя на Єрусалим вавілонського царя Навуходоносора, у 25-річному віці Єзекіїль був відведений до Вавилону з царем Єхонію II і багатьма іншими юдеями. Там у полоні, на 30-му році життя Иезекиилю у ведінні було відкрито майбутнє єврейського народу й усього людства.
Пророк побачив сяючу хмару, у середині якого був пломінь, а в ньому - таємничу подобу рухомої духом колісниці і чотирьох крилатих тварин, що мали обличчя: людини, лева, тільця й орла. Перед їхніми обличчями перебували колеса, всіяні очима. Над колісницею височів як би кришталевий звід, а над склепінням - подоба трону як би з блискучого сапфіру. На цьому престолі сяючу «подобу Людини», а навколо Нього веселка. За тлумаченням отців Церкви, пресвітлою «подобою Людини», що сидить на сапфіровому престолі, було прообразом утілення Сина Божого від Пресвятої Діви Марії, що явилася Престолом Божим.
Особливо важливі два знаменних видіння пророка - про храм Господній, і про сухі кістки на полі, яким Дух Божий дав нове життя.
Видіння про храм було таємничим прообразом звільнення роду людського від роботи вражий і улаштування Церкви Христової через спокутний подвиг Сина Божого, який втілився від Пресвятої Діви Марії, іменованої пророком «вратами зачиненими», якими пройшов тільки Один Господь Бог (Єз. 44, 2).
Видіння про сухі кістки на полі - прообраз загального воскресіння з мертвих і нового вічного життя відкуплених Хресною смертю Господа Ісуса Христа.
Святий пророк Єзекіїль мав від Господа дар чудотворення. Він, як і пророк Мойсей, молитвою до Бога розділив води річки Кевар, і євреї перейшли на інший берег, уникнувши переслідування халдеїв. Під час голоду пророк виклопотав у Бога множення їжі для голодуючих.