Святий Вадим народився в IV столітті в перському місті Вифлапаті.
Молодий чоловік залишив багатих і знатних батьків, пішов з дому і оселився в невеличкій обителі за містом.
Незабаром він був висвячений в пресвітери. На деякий час святий заховався на пустинній горі і молився там у повній самоті, де був один раз удостоєний побачити Славу Божу, після чого повернувся в монастир і там знову навчав і проповідував до самої смерті.
Правив у той час в Персії цар Шапур, який жорстоко переслідував християн.
Святий Вадим разом з сімома учнями був кинутий до в'язниці, де їх піддавали жорстоким катуванням, вимагаючи зректися Христа і поклонитися сонцю та вогню. Святий Вадим витримав чотири місяці тортур, і побачивши це, його учні також твердо трималися Христової віри.
Вадим був усічений з другого разу, християнином на ім’я Нірсан, який побоюючись нових тортур, відмовився від Христа і погодився стратити святого Вадима. Смерть преподобномученика Вадима датується 376 роком.
Після смерті царя Шапура учні Вадима вийшли з в'язниці, де пробули п'ять років.
Тропар
В тебе отче, известно спасеся еже по образу: приим бо крест последовал еси Христу, и дея учил еси презирати убо плоть, преходит бо, прилежати же о души, вещи безсмертной. Темже и со ангелы срадуется, преподобне Вадиме, дух твой.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.