Про Еразма повідомляє Києво-Печерський патерик, написаний в 1222-1226 роках. Згідно з ним Еразм «був дуже багатий, і все, що мав, на церковне начиння витратив і викував багато ікон». Витративши своє багатство і ставши убогим, ним стали нехтувати, що викликало в нього відчай і юнак вирішив, що не отримає «нагороди за витрачене багатство, тому що в церкву, а не на милостиню роздав його».
Почавши вести розгульне життя, Еразм впав у тяжку хворобу і вісім днів пролежав німим і сліпим.
Потім він встав і розповів ченцям, що зібралися навколо нього, що під час хвороби йому було видіння, в якому преподобні Антоній і Феодосій просили Пресвяту Богородицю помилувати Еразма.
Після цього Еразм сповідав перед братією монастиря свої гріхи, прийняв схиму і на третій день помер.
Його тіло поховали в Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря.
Початок місцевого шанування преподобного Еразма залишається невідомим.
Загальноцерковне шанування почалося з дозволу Святішого Синоду в другій половині XVIII століття включати в загальноцерковні місяцеслови імена київських святих.
Тропар
Благолепие дому Господня любя, расточил еси нещадно имение твое во украшение того, преподобне Еразме, тем ныне живя в дому Господни на Небеси, моли и нам освятитися в жилище Господне.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.