Святитель Феофан, в миру Георгій Васильович Говорів, народився в січні 1815 року в сім'ї священнослужителя.
Юнак здобув освіту в Ливенському духовному училищі, в 1829 році відправлений в Орловську Духовну Семінарію, а потім у Київську Духовну Академію. Там він і був пострижений у ченці 15 лютого 1841 року. Через півтора місяця молодий чоловік був поставлений у сан диякона, а 7 квітня у пресвітера.
В кінці наступного року отець Феофан був направлений на посаду інспектора Новгородської Семінарії, в 1845 році став помічником інспектора Санкт-Петербурзької Духовної Академії, але в наступному році ієромонах подав прохання про відставку.
У 1847 році майбутній святитель призначений членом руської духовної місії в Єрусалимі, де перебував до початку Кримської війни. Повернувшись на батьківщину, він викладав у Санкт-Петербурзькій Академії. 15 вересня 1855 року він став ректором Олонецької Семінарії, але менше ніж через рік став настоятелем посольської церкви в Константинополі.
13 червня 1857 року отець Феофан стає ректором Санкт-Петербурзької Академії, а ще через три роки поставлений у єпископи.
Він був правлячим архієреєм Тамбова і Володимира, але в 1866 році подав прохання про відхід на спокій в Вишенську пустель, де пішов у затвор через шість років. Там владика вів активну переписку, відповідаючи усім шукачам від нього поради і розради, до своєї смерті в 1894 році.
Тропар
Православия наставниче, благочестия учителю и чистоты, Вышинский подвижниче, святителю Феофане богомудре, писаньми твоими Слово Божие изъяснил еси и всем верным путь ко спасению указал еси, моли Христа Бога спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.