На початку IV століття імператор Максиміан наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги і позбавляти всіх християн цивільних прав і посад. В цей час єпископом міста Нікомидії був святий Кирил, який проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, так що багато хто з сановників імператора були таємними християнами.
У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. У відсутність Максиміана вона прочитала Діяння апостолів і Послання апостола Павла. Серце її загорілося бажанням познайомитися з християнським вченням. За сприяння якоїсь юної християнки Домна таємно прийшла до єпископа Кирила в супроводі вірного слуги, євнуха Індіса. Святий Кирил оголосив їх, а потім обидва прийняли святе Хрещення.
Домна стала допомагати бідним: вона роздала свої коштовності за допомогою Індіса, роздавала вона і їжу з царської кухні. Дізнавшись про незвичайний образ життя Домни і Індіса, начальник євнухів, який завідував царським столом, посадив обох до в'язниці і морив їх голодом, але вони отримували підкріплення від ангелів і не постраждали. Щоб більше не жити разом з язичниками, свята Домна прикинулась божевільної. Тоді її і Індіса вигнали з палацу, і вона оселилася в дівочому монастирі у ігумені Агафії. Незабаром ігуменя одягла її в чоловічий одяг, обстригла їй волосся і відпустила з монастиря.
Тим часом імператор повернувся і наказав всюди розшукувати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі і розрушилии її. Сестри були кинуті у в'язниці, багатьох били.
Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення язичницьким богам. Коли почалося окроплення натовпу кров'ю жертовних тварин, християни стали йти з площі. Бачучи це, імператор розгнівався, але не дав волі своїм почуттям, так як раптом задрижала земля. Через деякий час Максиміан ввійшов у церкву і наказав відмовитися від Христа; за відмову він обіцяв спалити церкву і умертвити християн.
Християнський священик Глікерій відповів йому, що християни ніколи не відмовляться від своєї віри, які б муки їм не загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов з церкви, а через деякий час наказав привести пресвітера Гликерія на суд. Кати побили мученика, який не переставав молитися і закликати Ім'я Господа. Не в силах схилити святого Гликерія до відмови, Максиміан наказав його спалити.
У свято Різдва Христового 302 року, коли в Никомідійській соборній церкві зібралося близько 20 000 християн, імператор послав в храм слугу, який передав його веління всім християнам, вийти з церкви і принести жертву ідолам, інакше він погрожував спалити храм разом з тими, хто молиться. Проте всі присутні відмовилися поклонитися ідолам. Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфім хрестив усіх оголошених і всіх причастив Святих Тайн. Всі 20 000 молільників померли у вогні. Єпископу Анфіму вдалося втекти.
Максиміан вважав, що він знищив всіх християн Нікомидії, але незабаром дізнався, що їх ще багато, що всі вони як і раніше сповідують свою віру і готові померти за Христа. Імператор замислив з ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зинона, який всенародно осудив царя за зло і жорстокість. Зінон був жорстоко побитий і, нарешті, обезголовлений. Посадили в темницю євнуха Індіса, ідольского жерця, за відмову брати участь у язичницькому святі.
Між тим свята Домна переховувалася в печері і харчувалася рослинами. Гоніння на християн тривало. Були кинуті у в'язниці намісник Італії Дорофей, Мардоній, Мигдопій диякон і кілька сановників. Єпископ Анфім зміцнював їх, посилаючи до них послання. Одне з послань було перехоплено у диякона Феофіла. Спробувавши дізнатися про єпископа, його піддали тортурам, але святий мученик витримав усі муки, не сказавши нічого. Тоді разом з ним стратили і тих, до кого звертався єпископ в посланні.
Коли свята Домна повернулася в місто, вона довго плакала на згарищі, шкодуючи, що не спромоглася померти зі своїми сестрами. Потім вона пішла на берег моря. В цей час рибалки витягли мережами з води тіла мучеників Індіса, Горгонія і Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибалкам тягнути мережі, і вони залишили їй тіла мучеників.
Після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня здійснюючи перед ними кадіння. Коли імператору розповіли про невідомого чоловіка, який віддає почесті могил страчених християн, той наказав відрубати цьому юнакові голову.
Разом з Домною був страчений і святий мученик Євфимій.
Тропарь
Страстотерпцы Господни, блаженна земля, напившаяся кровьми вашими, и свята селения, приимшая телеса ваша: в подвизе бо врага победисте/ и Христа со дерзновением проповедасте. Того, яко Блага, молите, спастися, молимся, душам нашим.