Апостол Фадей від сімдесяти, за походженням єврей, народився в сирійському місті Едесі.
Прийшовши в Єрусалим на свято, він почув проповідь святого Іоанна Предтечі і, прийнявши від нього Хрещення в Йордані, залишився в Палестині. Побачивши Спасителя, він зробився Його учнем, і був обраний Господом до числа тих 70-ти учнів, яких Він послав по два на проповідь в міста й місцевості, які Сам мав намір відвідати.
Після Вознесіння Спасителя на Небо, апостол Фадей благовіствував у Сирії та Месопотамії. Він прийшов з проповіддю Євангелія в Едесу і навернув до Христа князя Авгаря, народ і жерців.
Проповідь свою він підтверджував багатьма чудесами (про які Авгар писав асирійському царю Нарсесу); поставив священиків і влаштував Едеську Церкву.
Князь Авгар хотів нагородити апостола Фадея багатими дарами, але той відмовився і пішов з проповіддю в інші міста, навертаючи багатьох язичників до християнської віри. Дійшовши з проповіддю до фінікійського міста Віріта (Бейрута), він заснував там Церкву і в тому самому місті мирно помер у 44-му році.
Це місце кончини згадується в слов'янській богослужбовій літературі; за іншими джерелами він помер в Едесі; за древніми вірменськими переказами, апостол Фадей після різних мук був усічений мечем 21 грудня у Артазькій області в 50 році.
Тропар
Днесь Едес град веселится, прием тобою Крещения баню, и Авгарь, страстей пременен, твою память славит. С нимиже поем и мы: веселия духовнаго исполни живот наш и страсти исцели, Фаддее апостоле, молитвами твоими.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської духовної академії і семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.