Святий великомученик Яків Персянин народився в четвертому столітті в багатій і знатній християнській родині. Його дружина також була християнкою.
Яків займав високу посаду при дворі перського царя Ездегерда і його наступника Варахрана.
В одному з військових походів Яків, до якого був добре налаштований цар, злякався визнати себе християнином і разом з государем приніс жертву ідолам.
Коли дружина і мати Якова дізналися про все те, що трапилося, вони написали йому листа, в якому докоряли йому і закликали покаятися.
Незабаром Яків усвідомив тяжкість гріха і тому, став голосно плакати і благати Господа про прощення.
Одного разу колеги Іакова побачили, що він молився Господу Ісусу Христу і донесли про це цареві.
На допиті святий Яків мужньо визнав свою віру в Єдиного Істинного Бога. Ніякі вмовляння царя відмовитися від Христа не змогли похитнути його.
Цар наказав жорстоко мучити святого Якова. Мученика поклали на плаху і відсікли по черзі пальці на руках і ногах, потім руки і ноги. У продовження тортур святий Яків молився і дякував Богові.
Нарешті, стікаючи кров'ю мученик був обезголовлений.
Тропар
Мучении странноужасными и доблестию терпения всех преудивил еси, многострадальне, над коимждо составом удеси резания, благодарны мольбы предивне изрекл еси Господу. Тем, во страдании твоем венец прием, к Престолу возшел еси Небеснаго Царя Христа Бога, Иакове, Того моли спасти души наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.