Про преподобного Петра Галатійського відомо, що у віці дев'яти років, хлопчик залишив рідний дім і відправився спочатку до Єрусалиму, а потім в Антіохію.
Прийшовши в пустелю, він усамітнився в печері і почав старанно молитися. Преподобний Петро приймав їжу лише через день хліб і воду.
У цих подвигах він отримав від Бога багато дарів, у тому числі, здатність зцілення від різних хвороб. Багато чудес відбувалося від дотику до одягу святого.
Преподобний помер близько 429 року після Різдва Христового у віці дев'яноста дев'яти років.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.