Ікона Іоанна Шанхайського / svlavra.church.ua
17 червня виповнилося 122 роки з Дня появи на світ великого чудотворця і молитовника святителя Іоанна, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського.
Родовий маєток святителя знаходився в селі Адамівка Донецької області. Там на його честь зводиться скит, повідомляє сайт Свято-Успенської Свтогорской лаври.
«Весь від Бога освячений священнодійством Пречистих Таємниць», — так про Івана йдеться у тропарі. Про його святість свідчили і продовжують свідчити по всьому світу тисячі і тисячі людей, які отримали за його молитвами чудесну допомогу.
Чудотворець з Адамівки
В житії святого, відомості про ранні роки майбутнього архієпископа Іоанна знайдеться багато приводів для того, щоб побачити схильність його служіння в майбутньому. Святитель був вихідцем з малоросійського дворянського роду Максимовичей, коріння свої ведучого з Сербії. Одним з найвідоміших представників його родини був прославлений Церквою святитель Іоанн, митрополит Тобольський і всього Сибіру, в честь якого Михайло Максимович (майбутній святитель Іоанн) згодом прийме свій чернечий постриг.
На рідній землі владики Іоанна, в місті Харкові був відзначений особливим шануванням Мелетій (Леонтович), явив своїм життям приклад суворого стримування і молитовного подвигу. Також ще в роки навчання в університеті на юридичному факультеті, юний святий звернув на себе увагу митрополита Антонія (Храповицького), який прийняв його під свою духовну опіку, а з часом той, хто рукоположив його на єпископа. «Ця мала, слабка фізично людина, на вигляд майже як дитина — диво аскетичної стійкості і суворості», — згодом відгукувався про святителя Іоанна Шанхайського владика Антоній.
Весь внутрішній уклад життя майбутнього святого, як і його духовні устремління, яскраво свідчили про його призначення, про волю Божою, яка в ньому проявлялася. Будучи болючою і тихою дитиною, з дитячих років він уникав метушні і гучних дитячих забав, віддаючи перевагу усамітненню. З дитинства він відрізнявся глибокою релігійністю, ночами довго стояв на молитві, старанно збирав ікони, а також церковні книги (читав, в основному, житія святих, а також історичну літературу). Особливу втіху і радість була в душі маленького Михайла під час відвідування Святогірської обителі, яка перебувала неподалік від маєтку Максимовичей і куди часто здійснювали паломництво його благочестиві батьки Борис і Глафіра. Вплив на душу майбутнього великого подвижника подібних відвідувань був величезним. Монастирський уклад, сам дух монастиря, спілкування з святогорськими монахами, просто сам вигляд обителі створювали на хлопчика незабутнє враження. Майбутній великий чудотворець всім серцем полюбив чернече життя, до кінця просочився духом чернецтва і почав жити так, як жили святі, про яких він стільки читав і хотів наслідувати їм. Навіть дитячі іграшки хлопчик перетворював в подобу своєї мрії: з іграшкових фортець влаштовувалися монастирські мури, а іграшкові солдатики переодягалися в ченців. Всі, кому довелося знати майбутнього владику Іоанна в ті роки, говорили, що «він був ченцем з дитинства».
Небесний покровитель Святогір'я
Свято-Успенська Святогірська Лавра увічнила пам'ять великого світильника Православного світу на його історичній батьківщині в селі Адамівка — з 2007 року там зводиться лаврський скит на честь святителя Іоанна, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського.
Причому храм на честь святого зведений на місці будинку, де колись жила сім'я Максимовичей, де майбутній святитель провів свої дитячі роки. Щороку 2 липня в день пам'яті святого сюди збираються сотні паломників, щоб молитовно вшанувати пам'ять угодника Божого в престольне свято присвяченого йому лаврського скиту.
Також у Святогірській Лаврі благоговійно зберігається ікона з частинкою мощей святителя Іоанна і його особисті речі (єпітрахиль, доручи, святительський омофор, підризник, а також крісло, в якому помер святитель), передані в обитель 11 жовтня 2009 року.