Преподобномучениця Анастасія Римлянка ще в дитячому віці осиротіла, і її взяла під своє заступництво настоятелька жіночого монастиря, на ім'я Софія.
Ігуменя виховала Анастасію в гарячій вірі, у страсі Божому і послусі. У той час почалося гоніння на християн імператора Декія.
Правитель міста Пров, за вказівкою імператора, привів до себе святу Анастасію. Юна мучениця Анастасія покірливо вийшла назустріч озброєним воїнам. Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її і змусити відмовитися від віри Христової.
Свята твердо відповідала: "Мій чоловік, моє багатство, життя і моя радість - Господь мій Ісус Христос, і страхом мук ти не відлучишь мене від Господа!" Почалися жорстокі тортури.
Анастасія мужньо переносила їх, славлячи і оспівуючи Господа. У люті кати відрізали їй язик. Народ, побачивши нелюдські знущання над святою, обурився і правителі міста змушені були припинити тортури. Незабаром вони обезголовили мученицю.
Тіло святої Анастасії було кинуто за містом на поживу диким звірам, але Бог не допустив наруги над мощами.
Ігуменя Софія знайшла понівечене тіло преподобномучениці і з двома помічниками-християнами поховала його.
Тропар
Агница Твоя, Иисусе, Анастасия зовет велиим гласом: Тебе, Женише мой, люблю, и, Тебе ищущи, страдальчествую, и сраспинаюся, и спогребаюся Крещению Твоему, и стражду Тебе ради, яко да царствую в Тебе, и умираю за Тя, да и живу с Тобою, но, яко жертву непорочную, приими мя, с любовию пожершуюся Тебе. Тоя молитвами яко Милостив спаси души наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.