Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула у Фессалоніках, сучасні Салоніки.
Батько й мати святого Димитрія були таємними християнами. У домовій церкві, що була в домі проконсула, хлопчик був хрещений і навчений основ християнської віри.
Коли помер батько, а Димитрій вже досяг повноліття, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе. Переконавшись у його освіченості і військово-адміністративних здібностях, він призначив юнака на місце батька - проконсулом Фессалонікійської області.
Головне завдання, яке було покладене на молодого стратега, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. У відношенні до християн воля імператора була виражена однозначно: "Віддавай на смерть кожного, хто закликає ім'я Розп'ятого".
Димитрій прийняв призначення і повернувся у Фессалоніки. Відразу ж, перед усіма, він визнав і прославив Господа нашого Ісуса Христа.
Коли Максиміан довідався, що недавно призначений ним проконсул - християнин, і багатьох римських підданих обернув у християнство, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу з Причорномор'я, імператор вирішив вести армію через Фессалоніки, повний бажання розправитися із солунскими християнами.
Святий Димитрій завчасно наказав своєму вірному помічнику Луппу роздати майно бідним, а сам віддався посту і молитві.
Коли імператор увійшов у місто, до нього викликали Димитрія, і він сміливо визнав себе християнином і засудив неправду римського багатобожжя.
Максиміан наказав посадити сповідника в темницю, і ангел зійшов до нього у в'язницю, втішаючи і зміцнюючи в подвизі.
На світанку 26 жовтня 306 року в підземній темниці святого в'язня з'явилися воїни і закололи його списами. Вірний служитель святого Лупп зібрав на рушник кров святого великомученика Димитрія, зняв з його пальця імператорський перстень, знак високої гідності його, і також умочив у крові. Перснем та іншими святинями, освяченими кров'ю святого Димитрія, святий Лупп став зціляти хвороби.
Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на поживу диким звірам, але християни взяли його і таємно поховали.
При святому рівноапостольному імператорі Костянтині над могилою святого Димитрія була споруджена церква. Сто років потому, при будівництві нового величного храму на місці старого, були знайдені нетлінні мощі святого мученика.
З сьомого століття при раці великомученика Димитрія починається чудове виникнення запашного єлея, у зв'язку з чим великомученик Димитрій отримує церковне іменування «Мироточивого». Кілька разів шанувальники солунського чудотворця робили спроби до перенесення його святих мощей або їх частки в Константинополь. Але незмінно святий Димитрій таємничо виявляв свою волю залишитися покровителем і захисником рідних Солунів.
Пам'ять святого Димитрія Солунського ще з давніх-давен пов'язувалася на Русі з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Вітчизни. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в обладунках, зі списом і мечем у руках.
Тропар
Велика обрете в бедах тя поборника вселенная, страстотерпче, языки побеждающа. Якоже убо Лиеву низложил еси гордыню, и на подвиг дерзновенна сотворив Нестора, тако, святе Димитрие, Христу Богу молися даровати нам велию милость.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.