Святий Феофілакт жив у Константинополі в VIII столітті під час іконоборчої єресі.
Після смерті імператора-іконоборця Льва IV Хазара на престол вступив імператор Костянтин VI.
Відбулася також зміна патріархів: святий патріарх Павло добровільно залишив кафедру. На його місце був обраний святий Тарасій - на той час перший царський радник.
За наполяганням нового патріарха був скликаний VII Вселенський Собор, який засудив іконоборчу єресь. Святий Феофілакт, відданий учень святого Тарасія, з благословення патріарха разом зі святим на ім’я Михайло пішов у монастир на берег Чорного моря.
Ревні подвижники своїми молитовними трудами отримали від Бога дар чудотворення. Після декількох років перебування в монастирі вони обидва були висвячені патріархом Тарасієм в єпископський сан - святий Михайло був поставлений єпископом Синадським, а святий Феофілакт - єпископом Нікомидійським.
Святитель Феофілакт будував храми, лікарні, будинки для прочан, щедро роздавав милостиню, опікав сиріт, вдів і хворих, сам доглядав за прокаженими, не гребуючи обмивати їх рани.
Коли імператорський трон зайняв іконоборець Лев V Вірменин, страшна єресь спалахнула з новою силою. Одного разу під час переговорів з імператором, святий Феофілакт, передбачив йому швидку загибель.
За сміливе пророцтво святитель був відправлений у заслання у фортецю Стровіль. Тут він перебував впродовж тридцяти років до самої смерті, яка настала близько 845 року.
Тропар
Таяся, пожил еси, прехвальне, но Христос тя показа, яко светило на свещнице мысленнем, и скрижали ти вручи учений духовных, имиже, святителю Феофилакте, и нас озари.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської духовної академії і семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.