Перенесення мощей праведного Лазаря Чотириднівного, єпископа Китійського, було зверешно в дев'ятому столітті. Святий праведний Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Віфанія, недалеко від Єрусалиму. Під час земного життя Господь Ісус Христос часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом, а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, Господь воскресив його з мертвих.
Багато людей приходили до Віфанії, щоб упевнитися в дійсності цього найбільшого дива і ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити Лазаря.
Після воскресіння святий Лазар жив ще 30 років, був єпископом на острові Кіпр, де поширював християнство, і там мирно спочив.
Візантійський імператор Лев Мудрий наказав у 898 році перенести мощі Лазаря, які перебували в мармуровому ковчезі, у Константинополь і покласти в храмі в ім'я Праведного Лазаря.
Тропар
Яко велико сокровище и богатство некрадомо к нам прииде из Кипра, Лазаре, Промыслом всех Бога, повелением царя благочестива, подая чтущим тя исцеления даром, избавляя от бед и от всякаго вреда, верою взывающих ти: спаси всех молитвами своими, Лазаре отче наш.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.