Преподобний Амвросій Оптинський, в миру Олександр, народився 23 листопада 1812 року в одному із сіл Тамбовської губернії в багатодітній родині паламаря Михайла Федоровича і Марфи Миколаївни Гренковых.
У 1836 році святий закінчив Тамбовську Духовну Семінарію. Коли Олександр тяжко захворів в 1835 році, він дав Богу обітницю у разі одужання піти в монастир і невдовзі насправді одужав. Але обітницю не було виконано і за ним послідувало напоумлення від Господа.
У 1839 році Олександр вступив у Введенскую Оптину пустель Калузької губернії до старця ієросхимонаха Лева (Наголкіна). У 1842 році Олександр був пострижений у чернецтво з ім'ям на честь святителя Амвросія Медіоланського.
Після висвячення єпископом Калузьким Миколою в ієромонаха в 1845 році і після важкої хвороби, наслідки якої не проходили вже до кінця життя, ієромонах Амвросій почав допомагати старцю Макарію (Іванову) у його працях як духівник, приймав відвідувачів, брав участь у виданні і перекладах творів святих отців і книг духовного змісту.
Після смерті старця ієросхимонаха Макарія преподобний Амвросій стає духовним наставником братії. За настановою до нього йшли тисячі віруючих і невіруючих людей з усієї Росії. До нього приїжджали за порадою або для бесіди Ф. М. Достоєвський, В. С. Соловйов, К.М. Леонтьєв (монах Климент), А. П. Толстой Л. М. Толстой, М. П. Погодін і багато інших. Преподобний Амвросій ніколи не дозволяв собі порожнього або гнилого слова і говорив лише з метою виправлення і повчання.
Преподобний мав дар прозорливості, зціляв хворих, допомагав нужденним і бідним. Для надання допомоги старець являвся людям на відстані, наяву чи уві сні. Преподобним Амвросієм була влаштована Казанська Шамординська жіноча громада, куди він посилав жити хворих або бідних благочестивих жінок, дівчат і сиріт.
Помер преподобний Амвросій 10 жовтня 1891 року в Шамординській обителі і похований в Оптиній пустелі поруч з могилою старця Макарія. Після смерті старець Амвросій явився багатьом людям у різних кінцях Росії, зцілюючи хворих і допомагаючи стражденним.
Тропар
Яко к целебному источнику, притекаем к тебе, Амвросие, отче наш, ты бо на путь спасения нас верно наставляеши, молитвами от бед и напастей охраняеши, в телесных и душевных скорбех утешаеши, паче же смирению, терпению и любви научаеши; моли человеколюбца Христа и Заступницу усердную спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
