Святкування в один день на честь всеросійських святителів Петра, Олексія та Іони встановлено патріархом Іовом 5 жовтня 1596 року. Святитель Филип зарахований до них у 1875 році, а святитель Єрмоген - в 1913 році. Святкуючи пам'ять святителів в один день, Церква віддає кожному з них рівну честь, як небесним покровителям міста Москви і молитовникам за все царство.
Святитель Петро, митрополит Московський, народився в тринадцятому столітті на Волині від благочестивих батьків, у 12 років поступив в монастир. Майбутній святитель успішно сприймав книжкові науки, багато часу приділяв вивченню Священного Писання і навчився іконописанню.
Досягнувши священства, він з благословення свого наставника пішов з монастиря і заснував на березі річки Рати Новодворський монастир. Тут він так прославився подвигами благочестя, що став відомим всій Волині. В 1308 році патріарх Константинопольський Афанасій возвів святителя Петра на Руську митрополію. Багато труднощів зазнав Первосвятитель у роки управління Руською Землею, яка страждала під татарським ярмом.
У 1325 році святитель Петро за проханням князя Івана Калити переніс митрополичу кафедру з Володимира до Москви, що мало важливе значення для всієї Руської Землі.
Святитель пророчо передбачив звільнення від татарського ярма.
Святитель Олексій, митрополит Московський, народився в 1292 році в Москві в сім'ї боярина Феодора Бяконта. Майбутній святитель рано виявив схильність до духовного і чернечого життя. Одного разу на дванадцятому році життя юнак розкинув мережі для лову птахів і раптом почув голос: "Олексіє! Що марно трудишся? Ти будеш ловити людей". З цього дня він став часто відвідувати церкву, і в 15 років зважився стати ченцем. У 1320 році він вступив в Московський Богоявленський монастир, де прийняв постриг.
Кілька років потому митрополит Феогност наказав Олексію залишити монастир і завідувати судовими справами Церкви. Цю посаду святий виконував 12 років зі званням митрополичого намісника. В кінці 1350 року владика Феогност висвятив Олексія в єпископа Володимирського, а після смерті митрополита він став в 1354 році його наступником. У той час Російська Церква була роздерта по причині претензій митрополита Литви і Волині Романа. Бажаючи покласти кінець смутам, святитель Олексій відправився в Константинополь до Вселенського Патріарха, який висвятив його на архієпископа Київського.
Незважаючи на всі смути, святитель всіляко дбав про свою паству, займався будівництвом монастирів, впорядкуванням чернечого життя. Їм були влаштовані три монастирі в Москві і відновлені дві стародавні обителі у Володимирі і Нижньому Новгороді.
Помер святитель Олексій у глибокій старості і був похований в Чудовому монастирі. Його мощі були відкриті через 50 років чудесним чином і зберігаються в Богоявленському патріаршому соборі.
Святитель Іона, митрополит Московський, народився в місті Галичі в благочестивій християнській сім'ї. У 12 років хлопець прийняв постриг в одному з галицьких монастирів, звідки перейшов у московський Симонов монастир, де багато років виконував різні послухи. У 1431 році за добродійне життя і тверде знання вчення Церкви святий Іона був поставлений на єпископа Рязанського і Муромського і багато потрудився, звертаючи в християнську віру племена мещери, мордви і муроми, які проживали в його єпархії.
У 1432 році він був обраний митрополитами всієї Русі. Посвячення його з благословення Константинопольського патріарха Григорія ІІІ вперше здійснено російськими архієреями в Москві 15 грудня 1448 року.
Святитель Іона з архіпастирської ревністю дбав про духовно-моральне вдосконалення своєї пастви, розсилав повчальні грамоти.
За своє святе життя він прийняв від Бога дар прозорливості. Святитель мирно спочив 31 березня 1461 року. При гробі святителя Іони стали відбуватися численні зцілення. Його нетлінні мощі були відкриті 27 травня 1472 року і покладені в Успенському соборі Кремля.
Святитель Филип, Митрополит Московський, в миру Феодор, народився в 1507 році і походив зі знатного боярського роду Количевих, які займали чільне місце в Боярській думі. Майбутній святитель Филип жив спочатку при дворі государя, але у 1537 році після участі в заколоті удільного князя Андрія Старицького втік у Соловецький монастир, де прийняв чернецтво. У 1548 році він став ігуменом і ревно дбав про добробут обителі і духовне вдосконалення братії.
Цар Іван Грозний запропонував йому в 1565 році посісти посаду Митрополита. Филип погодився за умови скасування царем опричнини.
У перший час святительства Филипа вщухли жахи опричнини, але так було недовго.
Незабаром знову почалися грабунки і вбивства мирних громадян. Святитель кілька разів у розмовах з царем намагався напоумити його.
Перед Великим постом цар в чорному одязі опричника прийшов до літургії в Успенський собор і просив митрополита Филипа благословити його. Святитель відмовився, засудивши самозване чернецтво государя. На церковному Соборі в листопаді 1568 року святителя Филипа визнали винним у чаклунстві. Через три дні на літургію в Успенський собор Кремля увірвалися опричники, зірвали зі святителя ризи і з ганьбою потягли геть із храму.
Митрополит був заточений в Богоявленський монастир, а потім його відвезли в Тверський Отрочів монастир. Тут за наказом Івана Грозного 3 грудня 1569 року він був задушений головою опричників Малютою Скуратовим. Після мученицької кончини святителя Филипа тіло його було поховане в Твері. В 1591 році, за царя Феодора Івановича, останки святителя Филипа були перенесені в Соловецький монастир.
На початку 1652 року мощі були перенесені в московський Успенський собор.
Священномученик Єрмоген, Патріарх Московський і всієї Русі походив з донських козаків. Спочатку він був священиком в місті Казані. Незабаром святитель Єрмоген прийняв чернецтво і з 1582 року був архімандритом Спасо-Преображенського монастиря в Казані. 13 травня 1589 року хіротонізований в єпископа і став першим Казанським митрополитом.
Під час служіння майбутнього Патріарха в Казані відбулося явління та набуття чудотворної Казанської ікони Божої Матері в 1579 році.
Святитель Єрмоген виявляв ревнощі віри і твердість у дотриманні церковних традицій, дбав про хрещення казанських татар.
За видатні архіпастирські труди митрополита Єрмогена обрали на первосвятительську кафедру, а 3 липня 1606 року він був зведений собором святителів на Патріарший престол в Московському Успенському соборі.
Служіння Патріарха Єрмогена припало на важкий для держави період - навала самозванця Лжедмитрія і польського короля Сигізмунда III.
Зрадники-бояри, віддані Сигізмунду III, насильно звели святого Патріарха Єрмогена з Патріаршого престолу і заточили в Чудовому монастирі під варту.
Ополчення підійшло до Москви і почало облогу, яка тривала кілька місяців. Поляки не раз направляли до Патріарха послів з вимогою, щоб він наказав російським ополченцям відійти від міста, погрожуючи йому стратою. Святитель відповів, що не зробить цього, якщо поляки не підуть з Москви.
Більше дев'яти місяців мучився він у тяжкому ув'язненні і 17 лютого 1612 року помер мученицькою смертю від голоду.
Тіло священномученика Єрмогена було поховано в Чудовому монастирі, а в 1654 році перенесено в московський Успенський собор.
Тропар
Первопрестольницы Российстии, истиннии хранителие апостольских преданий, столпи непоколебимии, православия наставницы, Петре, Алексие, Ионо, Филиппе и Ермогене, Владыку всех молите мир вселенней даровати и душам нашим велию милость.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
