На початку четвертого століття в Палестині з'являється преподобний Харитон, який і був засновником монастирів власне в пустелі Єрусалимській. Святий Харитон Сповідник постраждав при імператорі Авреліані.
Одного разу по дорозі до Єрусалиму, куди він ішов помолитися, на нього напали розбійники і насильно забрали собою у Фаранську пустелю, у дику печеру, яка служила їм притулком. Змій, який там мешкав, отруїв вино. Розбійники загинули після чергової порції вина, а преподобний Харитон став абсолютно вільним. У подяку за чудесне позбавлення він вирішив залишитися в цій самій печері, щоб служити Господу.
Незабаром чутка про його святе життя і чудеса зібрала до нього учнів. Печеру перетворили на церкву, і так була заснована знаменита Фаранская лавра.
Незабаром святий відкрив ще дві лаври. В одній з них, преподобний Харитон дожив до глибокої старості, але останні дні свого земного життя захотів закінчити в церкві, збудованій на місці розбійницької печери.
За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу.
Тропар
Слез твоих теченьми пустыни безплодное возделал еси, и иже из глубины воздыханьми во сто трудов уплодоносил еси, и был еси светильник вселенныя, сияя чудесы, Харитоне, отче наш, моли Христа Бога спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
