Святий Макарій жив і працював на початку сімнадцятого століття, обравши для чернечих подвигів зруйновану в той час литовцями Жабинську пустинь.
Він проводив дні й ночі в невпинних працях і турботах з відновлення обителі і незабаром зібрав братію та заснував монастир, де став ігуменом. Преподобний постійно подавав братії приклад для наслідування. У кінці життя, прийнявши схиму, старець цілком присвятив себе служінню Богові, проводячи час у молитві та духовних подвигах.
Господь благословив великі труди свого угодника і прославив його ще за життя і після смерті даром чудотворіння.
Одного разу старець був у лісі і, помолившись, ударив палицею по землі. У той же час на цьому місці забило джерело води.
Помер преподобний Макарій на 84 році життя в 1623 році і був похований поблизу монастирського храму. Багато чудес і зцілень відбулося від мощів святого.
Тропар
Житие чистое, терпение, кротость и любовь нелицемерну, воздержание совершенное, умиление Божественное, веру же и надежду истинну и милосердие стяжав, равноангельно, Макарие, на земли пожил еси и на Небеси Богови с лики Безплотных предстоиши. С ними же, святе, молися мир Российстей Церкви даровати и душам нашим велию милость.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
