Князь Михайло з 1235 року займав великокнязівський престол у Києві. Восени 1240 року татаро-монголи підступили до стін міста і запропонували здатися. Князь не став вступати в переговори і виїхав в Угорщину - закликати короля Бела, щоб дати відсічі ворогу. Але час було втрачено.
Після завоювання Русі татари забажали бачити князів в Орді для отримання ханського ярлика на князювання. У 1246 році князь Михайло разом зі своїм другом, боярином Феодором, прибули в Орду. Перш ніж постати перед ханом, їм наказали пройти через багаття і вклонитися стихіям: сонцю та вогню. У відповідь благовірний князь сказав: «Християнин кланяється тільки Богу, творцеві світу, а не тварі».
Татари стали бити князя, а один з них відсік йому голову. Разом з Михайлом загинув його боярин Федір, йому відтяли голову. Тіла страстотерпців кинули на поживу диким звірам, але звірі їх не чіпали. Мощі мучеників було перенесено спочатку у Володимир, потім у Чернігів.
У 1575 році з волі царя Івана Грозного мощі були перенесені до Москви і покладені в Соборі Чернігівських Чудотворців.
25 серпня 1774 року мощі були перенесені в Стрітенський собор Кремля, пізніше - в Архангельський собор.
Прославлення святих почалося незабаром після їхньої смерті.
Тропар
Жизнь вашу мученически совершивше, исповедания венцы украсившеся, к небесным востекосте, Михаиле премудре с доблим Феодором: молите Христа Бога сохранити отечество ваше, императора же и люди, по велицей Его милости.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
