Ікона Києво-Братської Божої Матері раніше знаходився в Борисоглібській церкви в місті Вишгороді, де вона чудесно явилася в 1654 році.
У 1662 році, під час війни Росії з Польщею, місту було завдано великої шкоди від кримських татар, які воювали на стороні поляків. Храм святих страстотерпців Бориса і Гліба був розорений і зганьблений. Однак Промисел Божий зберіг чудотворну ікону, яку своєчасно винесли з храму і пустили по Дніпру, а мощі святих приховали.
Річка винесла ікону до берега Подолу в Києві, де вона була з радістю прийнята православними і з належними почестями перенесена в Братський монастир. Там вона і залишалася протягом довгого часу.
Переказ додає до цієї розповіді наступну подробицю.
Один татарин помітив ікону в річці і вирішив скористатися нею для переправи, але ледь він торкнувся її, як ікона сама попливла, притому дуже швидко і зупинилася навпроти Братського монастиря. Татарин, боючись потонути відчайдушно волав, тому на його крики вийшла братія з монастиря і направили до нього човен. Згодом врятований татарин хрестився і прийняв постриг у Києво-Братському монастирі.
У списку церковного майна обителі, зробленої в 1807 році, наводиться її опис.
Існувала "Пісня про чудотворну Києво-Братську ікону Богоматері", яка булв складена незабаром після 1692 року.
Оригінал ікони не зберігся. Точна копія образу знаходиться сьогодні в київському монастирі Покрова Божої Матері.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
