Преподобний Симеон Стовпник народився в Каппадокійському селищі Сиса в сім'ї християн Сусотіона і Марфи. З 13 років він став пасти овець свого батька. До цього дорученням він ставився сумлінно і з любов'ю.
Одного разу Симеон почув у церкві Євангельські заповіді блаженств. Він був вражений їх глибиною. Не довіряючи власним міркуванням, він вирішив запитати досвідченого старця.
Старець охоче роз'яснив юнакові зміст почутого і остаточно зміцнив в ньому рішучість слідувати Євангельським шляхом.
Симеон попрямував в найближчий монастир і був через тиждень прийнятий до числа братії.
Коли послушнику виповнилося 18 років, він прийняв чернечий постриг і приступив до подвигів строгої стриманості і молитви.
Його ревнощі, які були не під силу для решти братів з монастиря, змусила потурбуватися ігумена, і він запропонував преподобному або зменшити свої аскетичні подвиги, або покинути монастир.
Тоді преподобний Симеон пішов з обителі і оселився на дні висохлого колодязя, де міг виконувати свої обітниці. Через деякий час ігумену в сонному баченні з'явилися ангели, які повеліли йому повернути Симеона в монастир.
Однак преподобний недовго перебував в обителі. Незабаром він віддалився в кам'яну печеру, розташовану недалеко від села Галанісса, і прожив там три роки.
Одного разу він вирішив провести весь Великий піст без їжі і пиття. За допомогою Божою преподобний витримав це. З тих пір він завжди на весь час святого посту повністю відмовлявся навіть від хліба і води, двадцять днів молячись стоячи, а двадцять днів - сидячи.
Преподобний вибрав ще не відомий у той час вид подвижництва. Він побудував стовп висотою в чотири метри і оселився на ньому в маленькій келії, де проводив час в посиленій молитві і пості.
Преподобний Симеон прожив в подвигах 80 років, з яких 47 він простояв на стовпі.
Багато язичників прийняли Хрещення, приголомшені моральною стійкістю і тілесною силою, які Господь давав Своєму подвижнику.
Першим дізнався про смерть преподобного його найближчий учень Антоній. Стривожений тим, що його наставник протягом трьох днів не показувався народу, він піднявся на стовп і знайшов його змертвівше тіло, схилене на молитві.
Поховання преподобного виконав Антіохійський Патріарх Мартирий при величезному зібранні духовенства і народу. Його поховали недалеко від стовпа. Антоній влаштував на місці його подвигів монастир, на якому було особливе благословення преподобного Симеона.
Тропар
Терпения столп был еси, ревновавый праотцем, преподобне, Иову во страстех, Иосифу во искушениих, и безплотных жительству, сый в телеси, Симеоне отче наш, моли Христа Бога спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
