Святі Олександр, Іоанн та Павло були патріархами в Константинополі. Святий Олександр спочатку був священиком при Митрофані, єпископі Константинопольському; після його смерті заступив на його місце і був зроблений патріархом. Він був присутній на I Вселенському соборі. Під час правління Константинопольською церквою йому доводилося боротися і з аріанами, і з язичниками-філософами, хоча сам він і не мав філософської освіти.
По молитві святого Олександра був покараний єретик Арій. Арій погодився вступити в спілкування з православними, як би змінивши свої переконання. Святий Олександр, передбачаючи вдавання єретика, не погоджувався прийняти його в церковне спілкування. Імператор Костянтин наполіг, і призначений був день для прийняття Арія. Всю ніч святий Олександр молився Богу, щоб Він або взяв його душу, або не допустив єретика до цього. Настав ранок; Арій урочисто йшов до церкви, але раптом відчув себе недобре і незабаром помер.
Святий Олександр помер в 340 г.
Іван був сином бідних батьків, і отець готував його до роботи ремісника. Він жив у одного інока-подвижника, трудячись разом з ним. Патріарх Євтихій, дізнавшись про таке життя Іоанна, висвятив його в диякони великої Константинопольської церкви. За свою особливу стриманість Іоанн скоро отримав назву постника. Дізнавшись про своє обрання в патріархи, він хотів врятуватися від високого призначення втечею, але був утриманий небесним видінням. Крім подвигу постування, святий Іоанн відрізнявся щедрістю до бідних.
Він помер в 595 році. Після смерті знайдені були у нього тільки дерев'яна постіль, лляна сорочка і старий верхній одяг.
Святий Павло, родом кіпріот, був поставлений в патріархи при імператорі-іконоборців Льві Копронимі. Він був чоловік дуже доброчесний і благочестивий, але боязкий. Він бачив, що багатьох православних піддають мукам за іконошанування, але приховував своє православ'я і спілкувався з іконоборцями. Після смерті Копронима він хотів було відновити іконошанування, але не міг знайти помічників собі, бо іконоборство було ще в силі.
Розуміючи, що він не може принести користі для Церкви, святий Павло вирішив залишити патріарший престол. Він пішов у монастир і помер схимником в 784 році.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
