Мученики Аникіта і Фотій, його племінник, були родом з Нікомидії. Аникіта, військовий сановник, висміював імператора Діоклетіана (284-305), який установив на міській площі знаряддя страти, щоб устрашати християн.
Розгніваний Діоклитіан наказав мучити святого Аникіту, а потім кинути його на їжу звірам. Але лев, якого випустили, зробився лагідним і пестивим до нього. Раптово почався сильний землетрус, від якого впало капище Геркулеса, і під проваленою міською стіною загинуло багато язичників.
Діоклитіан наказав стратити святого Аникіту. Кат заніс меч, щоб відсікти голову святому, але сам впав без почуттів. Святого Аникіту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь загас. Мученика кинули в котел з киплячим оловом, але олово охололо. Так Господь зберігав Свого раба для затвердження багатьох.
Племінник мученика - святий Фотій, вітав страждальця і, звернувшись до царя, зауважив: «Ідолопоклонник, твої боги - ніщо!». Меч, занесений над новим сповідником, вразив самого ката. Мучеників посадили в темницю. Через три дні Діоклитіан став умовляти їх: «Вклоніться богам нашим, і я прославлю вас і збагачу». Мученики відповідали: «Краще б тобі загинути зі своею честю і багатством!». Тоді їх прив'язали за ноги до диких коней, але святі, яких тягли по землі, залишалися неушкодженими.
Не постраждали вони і в гарячій бані, яка розвалилася. Нарешті Діоклитіан велів розпалити величезну піч, і безліч християн, натхнених подвигами святих Фотія і Аникіти, самі ступили в неї зі словами: «Ми християни!». Всі вони померли з молитвою на устах.
Тіла святих Аникіти і Фотія не постраждали від вогню і навіть волосся їх залишилося цілим. Після цього, багато хто з язичників увірували в Христа. Ця подія відбулася в 305 році. Їх святі душі переселилися в Вічні обителі Царства Небесного, де і понині перебувають у великій радості і славі!
Мученику Аникіті дана благодать зціляти від недугів.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
