Святий походив із давнього роду. Він прославився своїми великими подвигами самозречення і молитви. Блаженний взимку і влітку завжди ходив босий, у сорочці та овчинному кожусі. Більшу частину свого життя провів у маленькій хатині, на місці де стояв храм Різдва Христового.
Святий ночами виходив на паперть храму і звершував молитви, а для слухання Богослужіння у нього був прокопаний спеціальний хід в землі - таким чином праведний Лаврін ходив до церкви, приховуючи свої молитви від людей.
Найбільшим подвигом святого вважається диво захисту міста Калуги від ворожого війська. Коли військо захисників почали оточувати вороги, перед ними з'явився святий Лаврентій з сокирою в руках. Він почав надихати і підтримувати князя з військом і ті здобули перемогу.
Цей подвиг позначився на іконографії святого. На давніх іконах він зображується в молитовному стоянні і тримає у лівій руці сокиру.
Упокоївся святий 23 серпня 1515 року. На місці його життя і подвигу згодом був заснований монастир, куди й перенесли його мощі, що прославилися багатьма чудотворіннями.
Тропар
Просветився божественною благодатию, Богомудре, и весь разум и сердце от суетнаго мира сего к Зиждителю неуклонно возложив, целомудрием и многим терпением во временней жизни течение добре скончал еси и веру соблюл еси непорочну. Темже и по смерти явися светлость жития твоего, источавши бо чудесем источник неисчерпаемый верою притекающим ко святому твоему гробу, Лаврентие всеблаженне, моли Христа Бога, да спасет души наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
