«... Соловки - чудовий острів молитовного споглядання, злиття духу тимчасового, людського з духом вічним, Господнім. Темне опушеня п'ятсотлітніх ялин наповзає на бліду блакить студеного моря. Між ними лише тонка біла стрічка ледь помітного прибою. Тиша. Спокій. Шторми рідкісні на північному морі. Тиша панує і в глуби зелених нетрів, де лише строгі ялинки перешіптуються з трепетно-ніжними - таких ніжних ніде, крім Соловків, нема - нареченими-берізками. Шовковисті мохи та густі папороті кутають їх застуджені довгою зимою коріння. А грибів-то, грибів! Яких тільки немає!...» - Такою запам'ятав природу острова один з небагатьох, що дивом вижили, в'язнів Соловецького табору особливого призначення - письменник Борис Ширяєв.
Земля, овіяна переказом ... В XV столітті чернець Кирило-Білозерського монастиря на ім'я Саватій, який став відлюдником, відплив на пустельну соловецьку землю разом зі своїм сподвижником - ченцем Германом. Оселилися вони біля Секирної Гори, спорудили хрест, поставили келію. Пізніше на це місце прийшов й інший святий подвижник - монах Зосима, а вже за ним - низка пустельників, які шукали тільки молитовного усамітнення і служіння Богу.
Нелегким була ця земля для життя: взимку морози під сорок, влітку гнус. Працею і рятувалася братія. Камінь за каменем із століття в століття споруджували вони стіни святої обителі, Соловецьких соборів і храмів. Натруджені вузлуваті руки іноків тягнули сіті, розбивали гряди під город, тесали колоди. І між працею, в поті чола відбувалася невпинна молитва за Русь. Не переривався духовний зв'язок, не припинялася череда подвижників.
Але через століття неймовірний вигин уяви керівників нової радянської держави перетворив святу землю Соловків в один з найстрашніших таборів смерті. Над древнім Преображенським собором був поставлений червоний прапор, по стінах розставлені конвойні, а всередині було влаштоване справжнє пекло. З 20-х років до включення табору в систему радянського «планового економічного виробництва», він був лише місцем безглуздої каторжної праці і фізичного винищення.
Більшовицька пропаганда стверджувала, що табір був задуманий як «засіб перевиховання церковників». На практиці Соловки були перетворені на табір знищення непокірного духовенства. Розстріли часто відбувалися прямо в храмах. Сотні нових святих - мучеників за віру - з'явилися на Соловках за ці роки, зримо явивши світу Руську Голгофу.
(Прославлені подвижники постраждалі в обителі у часи безбожних гонінь XX століття становлять особливий Собор новомучеників і сповідників Соловецьких, святкується 23 серпня).
Тропар
Взыскующе Христа вожделеннаго бисера, во страну полунощную востекли есте, и подвигом первоначальников соловецких поревновавше, леса и пустыни облагоухали есте своими богоугодными молитвами. Темже и Христос вас прослави, и мы вопием: вси святии Соловецтии, молите Бога спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
