Преподобний Пімен народився хворим, і тілесні хвороби не залишали його до останніх днів життя. Зате, завжди дякуючи Богові за послані йому страждання, він зберіг чистоту і здоров'я душевне. Багато разів він просив своїх батьків відпустити його в монастир, але вони з прихильності до сина не наважувалися на це.
Одного разу він так сильно розхворівся, що вже не сподівалися, що він виживе. Тоді батьки привезли Пімена в Києво-Печерський монастир, щоб іноки помолилися про його зцілення, і вони старанно молились до Бога, але сам преподобний в таємно в свому серці просив у Господа зберегти йому хворобу, побоюючись, як би мати і батько не забрали його з обителі в разі поліпшення здоров'я. І молитва його була почута.
Однак, хоча Пімен і залишався в монастирі, батьки ніяк не погоджувалися на його чернечий постриг. І ось одного разу вночі, коли всі, крім Пімена, спали, в кімнату, де він перебував, раптом увійшли святі ангели в образі ігумена і ченців, несучи з собою чернече вбрання. Вони здійснили повністю обряд постригу Пімена, облачили його в іночеський одяг і вручили йому палаючу свічку, про яку сказали, що вона буде горіти сорок днів і ночей, не згораючи.
Крім того, ангели сповістили Пімену, що він буде хворіти все життя, а зцілення від хвороби з'явиться йому знаменням швидкої кончини та життя вічного. І все так і сталося. Пімен переносив страждання терпляче і завдячуючи Богу і за це сподобився від Нього особливих обдарувань. Якось в монастир принесли чоловіка, який страждав тією ж хворобою, що й преподобний, постригли і поклали в одній келії з Піменом; іноки ж, приставлені, щоб доглядати за ними, часто нехтували цим, і хворі мучилися спрагою.
Тоді Пімен запитав свого сусіда і співчутливця, чи згоден він, якщо отримає негайне зцілення, надалі доглядати за ним. Той з радістю погодився і дав обіцянку, і негайно по молитві Пимена встав зі свого ліжка здоровим. Але пройшло трохи часу, і зцілений інок кинув свого благодійника і залишив його нудитися голодом і спрагою. І тоді, раптово напав на нерадивця жахливий жар, він впав на ліжко і три дні мучився спрагою.
Так Господь покарав його. Преподобний же, довідавшись про те, що трапилося, знову зцілив інока, і з тих пір той вже не залишав Пімена без допомоги. У самий день своєї блаженної кончини (1110 рік) преподобний Пімен видужав, як йому і передбачали ангели; він обійшов усі келії, попрощався з братією, дав їм останні настанови, і мирно відійшов до Господа.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
