Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Батько її Урван був правителем міста Тіра. У віці 11 років дівчинка відрізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Проте батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він помістив її в приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і звелів дочці кадити перед ними фіміам.
На самоті Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ? Зі своєї кімнати вона милувалася зоряним небом і поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу. Вона переконалася, що безмовні і бездушні ідоли, що стояли в її покоях, нічого не могли створити, оскільки самі були створені руками людини. Вона стала молитися Єдиному Богу зі сльозами, просячи Його відкрити Себе. Душа її розгорялася любов'ю до Невідомого Бога, вона все більш посилювала молитву, поєднуючи її з постом.
Одного разу Христина удостоїлася відвідування Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу.
Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдальницький подвиг. Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли у неї і викинула їх за вікно. Батько Христини Урван, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідоли? Христина мовчала.
Тоді, закликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько почав бити дочку по щоках. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і що своїми руками вона знищила ідолів.
Тоді Урван наказав убити всіх рабинь, що прислужували дочці, а Христину віддав на жорстоке бичування і кинув у темницю. Дізнавшись про все, мати святої Христини з плачем прийшла до дочки, просячи її відректися від Христа і повернутися до батьківських вірувань. Однак Христина залишилася непохитною. На другий день Урван закликав дочку на суд і почав її вмовляти віддати поклоніння богам, просити вибачення за свій гріх, але побачив тверде і непохитне її сповідання.
Мучителі прив'язали її до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Тіло мучениці, повертаючись на колесі, обпалювати з усіх боків. Потім її кинули в темницю.
Ангел Божий з'явився вночі, зцілив її від ран і підкріпив їжею. Батько, побачивши її на ранок неушкодженою, наказав утопити в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь занурився, а Христина чудом вийшла з води і з'явилася до свого батька.
У жаху мучитель відніс це до дії чарів і вирішив на ранок стратити її. Вночі ж сам несподівано помер. Надісланий на його місце інший правитель, Діон, закликав святу мученицю і також намагався схилити до зречення від Христа, але, бачачи її непохитну твердість, знову віддав на жорстокі муки. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї приходили люди, і вона обертала їх до істинної віри в Христа. Так увірували близько 3000 чоловік.
На місце Діона прибув новий правитель Юліан і приступив до катувань святої. Після різних мук Юліан звелів кинути її в розпечену піч і зачинити в ній. Через п'ять днів піч відкрили і знайшли мученицю живою і неушкодженою. Бачачи ці чудеса, багато хто увірував в Христа Спасителя. Мучителі святу Христину зарубали мечем.
Тропар
Званием евангельски Христу уневестившися, Христино славная, славу мира сего и похоть бренную вменила еси ни во что же, о самом телеси не брегущи, муки претерпела еси доблественно, тем твое страдание хвалами почитаем, мученице, Христу тезоименитая.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
