Свій мученицький подвиг, святий Єміліан, звершив під час гонінь імператора Юліана Відступника (361-363). Юліан хотів відновити в Римській імперії давній культ поклоніння пантеону язичницьких богів і для цього видав наказ, яким забороняв християнство. Віруючі в Христа, мали від нього зрікатися і приносити жертви ідолам, а хто відмовлявся - тих піддавали страті.
Святий Єміліан був рабом місцевого градоначальника і таємним християнином. Почувши про наказ він дуже обурився. Еміліан непомітно проник в язичницьке капище і розбив молотком кам'яних ідолів. Коли язичники виявили, що капище зруйновано, вони почали шукати християн.
Натовп людей почалв бити нів чому не винного, який просто проходив повз. Коли святий побачив це, він гучно крикнув, щоб люди відпустили невинну людину і зізнався в тому, що руйнування ідолів це його рук справа. Його відразу ж схопили.
За наказом сановника його засудили на спалення. Кинутий у вогонь, він не отримав ніякої шкоди, вогонь навпаки опалив багатьох мучителів. Коли ж вогонь згас, святий ліг на догоравше вугілля і почав молитися. Закінчивши молитву він віддав дух у руки Господа.
Через деякий час, в пам'ять про подвиг святого мученика в Константинополі була побудована церква на його честь, куди й перенесли його святі мощі.
Тропар мученика Еміліана, глас 4
Мученик Твій, Господи, Емилиан у стражданні своєму вінець прият нетлінний від Тебе, Бога нашого, имеяй бо фортеця Твою, мучителів низложи, зламай і демонів немощныя зухвалості. Того молитвами спаси душі наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
