Преподобний Антоній Печерський: про великого чудотворця та начальника всіх руських ченців

23 липня Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Антонія Печерського (ХІ століття).

Святої лаври непосоромлена надія...

Літній ранок. З Дніпра віє приємною свіжістю і прохолодою. Стародавня Печерська лавра потопає у буйній зелені дерев і густому ароматі квітів.

Рано зійшло сонце, вже запалило куполи величних соборів, затишних братських храмів і тепер грає косими променями на вологих від роси каменях вуличок і склі житлових корпусів.

Чути мирний дзвін, який звучно віддається не тільки в кожному з куточків старовинної обителі, але і в серцях, всіх хто приходить в цей святий монастир.

Здається, що нічого не змінилося за тисячі років з тих пір, як у ці глухі і небезпечні місця прийшов чернець, який пройшов довгий шлях зі святої гори Афон, щоб стати тим, кого ми сьогодні молитовно величаємо словами акафісту: «Радуйся, Антоніє, чернечого на Русі житія первоначальниче!»

О древнє місто Любеч! Скільки славних і святих мужів дала нам Чернігівська земля. З цього стародавнього городища, що розмістилось на високому лівому березі Дніпра, походив родом дід хрестителя Русі, рівноапостольного князя Володимира. Переказ свідчить, що герой Куликовської битви – святий монах Андрій Ослябя був Любецьким боярином. У цих краях народився і преподобний Антоній.

Преподобний Антоній

У миру, тобто до чернецтва, святий Антоній називався Антипою. Так як християнство тільки розквітало на Русі, юнак прийняв рішення відправитися в Грецію, щоб там прийняти постриг.

Діставшись до Константинополя, Антипа відправляється на святу гору Афон. Обходячи монастирі, він бачить подвижників, їхні труди. Залишившись в одній з численних обителей півострова, Антипа просить ігумена покласти на нього ангельський образ – постригти в чернецтво.

У всіх послухах і чеснотах чернець Антоній процвітав, догоджав Господу і радував братію. Через деякий час, з благословення священноначалля, подвижник вирушає на батьківщину, щоб і там, недалеко від свого будинку трудитися на славу Господа нашого Ісуса Христа.

Прийшовши до Києва, йому не знайшлося притулку, де б він міг здійснити задумане, тому отець Антоній освоює глуху місцевість. Хто б міг подумати, що варязька печера в густих лісах, яка колись покривала розбійників, стане обителлю Пресвятої Богородиці на Русі?!

Бачачи чвари і братовбивство, яке вчинив князь Святополк, прозваний за скоєне «Окаянним», преподобний Антоній повертається на Афон. В одну з ночей, ігумену монастиря, в якому перебував Антоній, з'явився Спаситель і сказав, що останній повинний повернутися до Києва. Зі словами «Іди з миром!» Антонія проводжають з обителі.

Гробниця преподобного Антонія в Ближніх печерах лаври 

Знову опинився монах в дорогих і знайомих серцю місцях! На одному з порослих непрохідними лісами пагорбів, він знаходить печеру, облаштовану ієромонахом Іларіоном, який згодом стане митрополитом Київським.

Там і залишається святий Антоній. Йому припало до душі це місце. Помолившись зі сльозами, він сказав: «Господи! Так буде на цім місці благословення святої Афонської гори і молитвою мого отця, який звершив наді мною постриг; утверди, Боже, моє поселення тут!»

Як і колись, преподобний Антоній трудиться на Славу Божу. Харчується хлібом, травами і водою з джерела, яке він сам викопав.

Він постійно молиться. Поступово розширює печеру для ченців, які приходять щоб розділити з ним його подвиги. Є серед них прості люди; чимало юнаків знатного походження. Коли кількість братії склала дванадцять чоловік печера була розширена. Були тут облаштовані і церква, і келії з трапезною. Бажаючи усамітнення, преподобний Антоній залишає замість себе для керівництва братією преподобного Варлаама, а сам віддаляється на сусідній пагорб.

Преподобний Антоній

Кількість монахів зростала, а ігумена Варлаама зажадав до себе князь Ізяслав, у хрещенні Дмитро, який побудував кам'яний монастир на честь свого небесного покровителя. Тоді на прохання і за одностайною згодою всіх, св. Антоній поставив ігуменом Феодосія. Почався благоустрій обителі. Введено було статут, тобто розпорядок, за яким проходило повсякденне життя монастиря.

Може здатися, що життя преподобного Антонія протікало спокійно і безтурботно ... Будучи обмовленим перед князем Ізяславом, преподобний, вже в похилому віці, змушений залишити Київ і оселитися в межах Чернігівського князівства в печерах, на Болдиній горі. Коли з'ясувалося, що Антонія обмовили, князь наполегливо просив повернутися старця до своєї пастви.

Незадовго до свого преставлення, за молитвами преподобного Антонія, чудесним чином було обрано місце під храм, на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1073 році, в глибокій старості, святий Антоній спочив. Його поклали в тій же печері, в якій він трудився все своє життя. Не варто дивуватися, що святі останки його приховані від нас. Все своє тривале і повне подвигів життя, святий переховувався від людських почестей і слави. На Афоні він мешкав в ущелині скелі над морем, в Києві – в лісовій печері... Навіть після смерті, мощі його приховані від нас. Але це не заважає нам приходити зі своїми проблемами в його тісну келію і просити про допомогу. Кажуть, що в ній молитва доходить до Бога швидше ...

Олександр Чорний, студент КДАіС – для "УНІАН-Релігії"

УНІАН реалізує проект "Церковні свята" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії.

УНІАН в Google News