Євфросинія (в миру Євдокія), дочка суздальського князя, тринадцяти років від роду видана заміж за п'ятнадцятирічного московського князя Дмитра Івановича, якому судилося увійти в історію і святці як Дмитру Донському, народила йому 12 дітей. Старших синів хрестив преподобний Сергій Радонезький.
22 роки вони прожили в щасливому шлюбі.
У 1380 році, коли Дмитро повернувся з Куликова поля з перемогою, але ледве живий від ран, вона веліла побудувати в Кремлі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці - саме в цей день Бог подарував перемогу руському воїнству.
У 1389 році князь Дмитро помер. Йому не було і сорока, коли він залишив княгиню співправителькою при успадкувавшому його престол сині Василі. Вона виконала останню волю чоловіка, але під великокнязівською сукнею відтоді завжди носила волосяницю і вериги, а пост не знімала з себе, навіть даючи протокольні звані бенкети. І кожен день ходила в церкву.
Вона жертвувала гроші на храми та монастирі, обдаровувала бідних їжею і одягом, побудувала у Кремлі жіночий монастир і кілька церков в Переславлі Залеському. А в 1395 році, коли на Москву йшов Тамерлан, вона порадила своєму синові перенести з Володимира до Москви чудотворний образ Володимирської Божої Матері. І Тамерлан, вже пройшов все Рязанське князівство, взяв Єлець, розвернувся і пішов.
Перед смертю вона прийняла постриг з ім'ям Єфросинія у Вознесенському жіночому монастирі і через півтора місяці померла.
У 1929 році, коли монастир знесли, мощі святої відправили в подклет Архангельського собору Кремля, звідки їх урочисто перенесли в боковий вівтар мученика Уара, де знаходяться і понині.
