Після приєднання Києва до Литви у середині 14-го століття містом стали правити князі Ольшанські. В середині XVI століття в одного з нащадків правлячої родини, Дубровицького князя Юрія-Ольшанського, померла дочка Улянія. Вона померла на 16-му році життя. Тіло княжни поховали поруч з Великою Лаврською церквою.
На початку XVII століття, під час копання могили, знайшли труну із нетлінними останками праведниці. Свята лежала як жива, в білому платті, обшитому золотом, з численними дорогоцінними прикрасами. Згодом її мощі перенесли у Велику Лаврську церкву. А після пожежі 1718-го року останки поклали в Ближніх печерах Лаври. Після преподобної Євфросинії, Улянія стала другою зі святих жінок Русі, які удостоїлися бути похованими в Лаврських печерах.
Свята Улянія - перша помічниця жінкам у зціленні від хвороб душі.
Тропар
Девства добротами преочищена и целомудрия цветы венчавшися, Богоблаженная дево Иулиание, явилася еси миру в нетленнем телеси твоем, источник исцелений и даров духовных подающи всем к тебе притекающим, и ныне, яко свеща теплая, благодати елеем возжженная, предстоящи Престолу Господа и Жениха твоего Небеснаго, Того моли, дево чистая, избавити нас от всякаго зла, чтущих память твою верою и любовию.
