Згідно передання, Тихвинска ікона Божої Матері була написана апостолом і євангелістом Лукою. У п'ятому столітті вона була перенесена з Єрусалима до Константинополя і поставлена в спеціально побудованому Влахернському храмі. В кінці 14-го століття образ зник з церкви. З часом осяяна світлом ікона з'явилася над водами Ладозького озера на півночі Росії.
Поблизу Тихвина для знайденого образа був побудований Успенський храм. Згодом, за велінням царя Івана Грозного, там з'явився монастир. Тихвинска ікона не раз ставала захисницею обителі у часи лихоліття. У роки Великої Вітчизняної війни чудотворний образ був вивезений до Сполучених Штатів. В даний час святиня знову повернулася в відроджений Тихвинський монастир.
В 1877-му році один із списків святого образу прославився чудовим слезоточінням в Іллінському скиті гори Афон. Згодом монахи написали точний список ікони і подарували його руській православній громаді Львова.
Адже в час в результаті насадження унії населення Галичини було відірване від віри прадідів. Тихвинська Львівська "Сльозоточива" ікона Божої Матері була встановлена в єдиному в той час православному Свято-Георгіївському храмі. В напису на обороті подарованої святині зазначалося, що образ передається громаді в довічне володіння за умови збереження нею православної віри.
В 1997 році рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ікона була визнана чудотворною.
