І безліч невимовних духовних радостей отримують пустинники за відречення від земних пристрастей...
Святитель Філарет Чернігівський
Преподобний Герасим з юних літ відрізнявся благочестям і, прийнявши в серце своє виключно помисел про Бога, пішов у пустелю. Спочатку преподобний подвизався у Фіваїдській пустелі, а потім оселився в Йорданській. Зібравши навколо себе велике число братії, преподобний заснував обитель, де словом і прикладом своїм керував братією. У обителі святий Герасим встановив суворі правила. П'ять днів на тиждень всі проводили на самоті, кожен у своїй келії, займаючись рукоділлям і молитвою. У ці дні пустинники не їли вареної їжі й навіть не запалювали вогонь, а харчувалися сухим хлібом, корінням і водою. У суботу та в неділю всі збиралися в монастирі за Божественною літургією і причащалися Святих Христових Таїн; потім на трапезі вкушали небагато вареної їжі. Пополудні, узявши з собою запас хліба, коріння, води і оберемок віток фінікової пальми для плетіння корзин, пустинники поверталися до своїх відокремлених келій. Кожен мав тільки вбогий одяг, рогожу, на якій спав, і судину для води. Йдучи з келії, двері не замикали, щоб всякий, хто прийде, міг увійти, відпочити і взяти будь-що з їх мізерних запасів.
Сам преподобний виявляв високий зразок подвижництва. У Великий піст він не їв нічого до найсвітлішого дня Воскресіння Христового, підтримуючи свої сили лише Святим Причастям.
Іноки, які подвизалися в Герасимовій обителі, вели життя подібне ангельському. Сам преподобний своїм смиренням привертав до себе в пустиню навіть диких звірів. Розповідають, що одного разу святий Герасим зустрів лева, який страждав від рани. Преподобний вилікував звіра. Лев залишився з пустинником і з тих пір ходив за ним всюди і служив йому, як домашня тварина. А після смерті старця лев помер від туги на його могилі. Тому лева зображають на іконах біля ніг преподобного.
451 року преподобний Герасим відійшов до Господа.
