Святий мученик Роман був дияконом храму Кесарії Палестинської. Під час одного з гонінь на християн він переселився в Антиохію, де укріпляв християн своїм прикладом і гарячою проповіддю.
Коли правитель Антиохії Асклипіад задумав зруйнувати християнський храм, святий Роман закликав віруючих відстояти свою святиню. Він переконав їх у тому, що якщо вони збережуть храм, то будуть радуватись тут, на землі, у Церкві войовничій, а якщо загинуть, захищаючи храм, то будуть радіти в торжествуючій Церкві Небесній. Бачачи таку рішучість народу, правитель не насмілився виконати свій намір.
Через деякий час, коли в місті почалось язичницьке святкування і багато людей з усієї околиці прийшло в Антиохію, святий Роман почав викривати ідолопоклонство і закликав усіх слідувати за Христом. Його схопили і піддали катуванням.
Під час катувань мученик побачив у натовпі отрока-християнина Варула і, вказуючи правителю на нього, сказав: «Юний отрок розумніший за тебе, який досягнув старості, тому що він знає Істинного Бога. Ти ж поклоняєшся ідолам». Правитель Асклипіад наказав привести хлопчика до себе. На всі запитання правителя Варул твердо і без страху сповідав свою віру в Христа Єдиного Бога.
Розгніваний Асклипіад звелів жорстоко бити мученика Варула, а потім відрубав йому голову. Перед смертю святий отрок попросив своєї матері, котра була присутня при страті, дати йому пити, але матір ублагала його перетерпіти всі муки за Господа Ісуса Христа. Вона сама нахилила голову сина на плаху, а після страти поховала його (+ 303 р.).
Мученик Роман був засуджений до спалення, але несподівана злива погасила вогонь. Святий став прославляти Христа і хулити язичницьких богів. Правитель наказав відрізати йому язик, але і без язика, святий Роман продовжував голосно славити Господа. Тоді мучителі приговорили його до повішання.
