Святе Євангеліє наш путівник і радник, і разом з тим - друг і утішник.

Микола Пєстов

 

Святий апостол і євангеліст Лука походив з Антохії Сірійської. Він був апостолом із 70-ти, сподвижником святого апостола Павла (Філ. 1, 24; 2 Тим. 4, 10). Апостол Лука чудово володів лікарським мистецтвом.

Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв спасительне вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі (Лк. 10, 1 - 3). Після Воскресіння Господь Іісус Христос з`явився святим Луці і Клеопі, що йшли в Еммаус.

Апостол Лука взяв участь в другій місіонерській подорожі апостола Павла, і з тих пір вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили всі, хто був з ним, апостол Лука продовжував ділити з ним всі труднощі місіонерського подвигу (2 Тим. 4, 10). Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука покинув Рим і з проповіддю пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він прийняв мученицьку смерть.

Переказ засвоює йому написання перших ікон Божої Матері. "Благодать Народженого від Мене і Моя милість з цими іконами нехай буде", - сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Євангеліє, написане ним в 62 - 63 роках в Римі, написане під керівництвом апостола Павла. Святий Лука в перших віршах (Лк. 1,3) чітко виразив мету своєї праці: якнайповніше і в хронологічній послідовності описав по порядку все, що відоме християнам про Іісуса Христа і Його вчення, і тим самим дав тверде історичне обґрунтування християнського покладання надії (Лк. 1, 4). Він ретельно досліджував факти, широко використовував усний переказ Церкви і розповіді самої Пречистої Діви Марії (Лк.2,19; Лк.2,51).

У богословському значенні Євангеліє від Луки відрізняється перш за все вченням про загальність спасіння, звершеного Господом Іісусом Христом, про вселенське значення євангельської проповіді. Святий апостол написав також книгу Діянь святих апостолів в тих же роках в Римі. Книга Діянь, будучи продовженням Четвероєвангелія, розповідає про праці і подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. У центрі оповідання - Апостольський Собор (51 рік після Різдва Христового), як основоположна церковна подія, що послужила догматичною підставою для відмежування християнства від іудейства і самостійного розповсюдження його у світі (Діяння 15, 6 - 29). Богословським предметом книги Діянь є переважно Домобудівництво Святого Духу, що звершується в заснованій Господом Іісусом Христом Церкві після Вознесіння і П`ятидесятниці до Другого пришестя Христового.