Якщо помреш за Христа, перейдеш від смерті до вічного життя.
Святитель Василій Великий
Сьогодні Православна Церква вшановує пам`ять двох великих своїх святих - преподобного Лонгіна Печерського та мученика Лонгіна сотника.
Про преподобного Лонгіна Печерського, не зважаючи на те, що жив він більш як через тисячу років після мученика Лонгіна, нам відомо дуже мало. Знаємо лише, що був він привратником (той, хто несе послух охоронця на монастирських воротах) у Києво-Печерському монастирі. Його молитовне усердя та смиренне трудолюбіє були щедро нагороджені Господом: він отримав дар прозорливості. Людей, що приходили до монастиря з добрими намірами, він втішав, а злих нещадно викривав та приводив до покаяння. Після смерті преподобного Лонгіна було поховано у Дальніх печерах.
Якщо преподобний Лонгін Печерський був воїном Христа, але воїном духовним, який боровся з ворогами безтілесними, то інший шанований Лонгін був воїном в прямому розумінні слова. Він був Сотник - тобто командир дивізіону, який нараховував сто воїнів. Лонгін Сотник ніс службу в Іудеї в часи Іісуса Христа.
Коли Христа розпинали, саме його воїни охороняли місце розп`яття Христа - Голгофу. Усі вони були свідками останніх годин життя Христа, а також великих і страшних знамень, які сталися після Його смерті. Вражений цим, Лонгін глибоко повірив в Христа і відкрито засвідчив це. Згідно церковного передання, Лонгін Сотник був тим, хто проколов списом ребра Христа і від води та крові, що витекли з рани, отримав зцілення очей.
Після того, як тіло Христа було похоронене, загін молодого Сотника був поставлений охороняти гроб Христа. Усі вони стали свідками Його Воскресіння і коли іудеї мали намір підкупити їх, аби вони не розголошували про це, Лонгін відмовився. Він, разом з двома іншими своїми товаришами, відправився на свою батьківщину - Каппадокію Іудейську, де вони проповідували Христа Воскреслого.
Розлючені Іудеї змогли переконати Пілата відправити за ними загін солдат. Їх зустрів сам Лонгін та привів у свій дім, прийнявши як своїх гостей. Коли воїни розповіли йому, чому вони прийшли в Каппадокію, Лонгін відкрив їм, що він той, кого вони шукають. Спочатку послані воїни не повірили йому. Однак Лонгін переконав їх виконати свій воїнський обов`язок. Разом з двома своїми друзями його було усічено мечем.
Тіло мучеників було поховане у Каппадокії а голови віднесені до Єрусалиму та передані Понтію Пілату. Останній наказав викинути їх на сміття. Згодом голови знайшли християни і стали шанувати їх, як і інші останки мучеників.
Ці два великі подвижники, не зважаючи на великий між ними часовий проміжок, були єдині у своєму виборі - слідувати за Христом, навіть якщо заради цього потрібно було віддати своє життя.
