Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він довгий час, неухильно виконував усі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли його серед інших подвижників. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря.
Здивовані жителі запитували сивочолого подвижника, як він буде там жити і чим буде харчуватись. «У мене такий Владика, - відповідав преподобний, - Котрий і кволості дає сили свіжої юності, і голодних годує досита».
Деякий час преподобний Саватій залишався в каплиці, що стояла поблизу гирла ріки Вигі, біля містечка Сороки. Там він зустрівся з преподобним Германом, який ніс подвиг відлюдництва, і вони разом вирішили переселитись на острів. Подвижники оселилися біля Секирної гори, де встановили хрест і побудували келію.
В сурових умовах Півночі старці протягом років своїми подвигами освятили безлюдний острів.
Одного разу, коли преподобний Герман відправився за потребою до річки Онеги, преподобний Саватій відчуваючи наближення кончини звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститись Святих Таїн. За два дні преподобний доплив до материка де зустрів ігумена Нафанаїла, який зрадів зустрічі з преподобним, виконавши його прохання і вислухавши при цьому розповідь про подвиги на острові.
Прийшовши до храму, святий старець молитовно дякував Богу за причастя, він зачинився в келії, яка знаходилась біля храму і став готуватись до відходу в інший світ. Зранку преподобний упокоївся. Ігумен Нафанаїл поховав святого у каплиці і залишв опис його житія.
Це сталося 27 вересня 1435 року. Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецькій острів та покладені в Преображенському храмі. В 1566 р. мощі преподобних Саватія і Зосими були перенесені в церкву названу на їхню честь.
