2 травня - Великий четвер Страсної седмиці. Цього дня богослужіння присвячене спомину Таємної Вечері, коли була звершена перша Євхаристія, й апостоли причастилися Тіла і Крові Христових.
За вечірньою Божественною службою у Чистий четвер згадується молитва Іісуса Христа в Гефсиманському саду, зрада Христа Іудою, зрадницький поцілунок Іуди та взяття Його під варту.
Цього дня звершується Літургія святителя Василія Великого, яка об`єднується з Вечірньою на знак того, що Таємна Вечеря була зроблена Господом саме ввечері. Під час Літургії кілька разів повторюється: «Вечері Твоєї таємничої учасником цього дня, Сине Божий, мене прийми. Бо не повідаю я таємниці ворогам Твоїм, не дам Тобі поцілунку, такого, як Іуда. Але як розбійник сповідатиму Тебе…»
Крім того, одна з подій із життя Христа, яку згадує Православна Церква у Великий четвер – це омовіння Іісусом ніг своїм учням. На згадку про цей вияв глибокого смирення та любові Христа до учнів ось уже не одне десятиліття існує обряд омивання архієреєм ніг дванадцятьом священикам.
Після закінчення Літургії Василія Великого протодиякони виводять з вівтаря священиків парами по двоє на середину храму. Там уже стоять приготовлені для них 12 стільців, а по центру на кафедрі сидить архієрей.
Відомо, що апостол Петр мав запальний характер і відразу не дозволив Христу мити собі ноги, мовивши до свого Вчителя: «Ти повік мені ніг не обмиєш!» Так само й один зі старших священиків, уособлюючи собою апостола Петра, також говорить ці слова. А архієрей, як колись Христос, відповідає йому: «Коли я не вмию тебе, - ти не матимеш частки зі мною». Й омиває ноги старшому священику.
Ввечері четвертого дня Страсної седмиці служиться послідування Святих і Спасительних Страстей Іісуса Христа. Читаються дванадцять Євангелій, де йдеться про страждання Христа перед розп`яттям, починаючи з останньої бесіди Його з учнями за Таємною Вечерею і закінчуючи похованням Його в саду Йосифа Аримафейського.
Під час читання Євангеліє всі, хто моляться, стоять із запаленими свічками, показуючи цим те, що слава і велич не залишили Господа навіть під час Його страждань, а також гарячу любов до Спасителя.
Існує звичай нести після богослужіння з собою запалену свічечку, з якою простояли всю службу, і на порозі свого будинку вгорі накреслити димом від вогню хрест.
