Церква святкує перенесення мощей святителя Никифора, патріарха Константинопольського.

Святитель Никифор Сповідник народився в Константинополі в другій половині VIII століття. Глибока віра і готовність до подвигу сповідництва були закладені в ньому його батьками, Феодором і Євдокією. Вони дали синові справжнє християнське виховання, підкріплене прикладом їх власного життя. Батько його постраждав як сповідник Православ`я від імператора-іконоборця Костянтина Копроніма. Мати, що розділяла всі випробування свого чоловіка, послідувала за ним у вигнання, а після його смерті повернулася до Константинополя і закінчила життя у чернецтві. Святий Никифор отримав гарну світську освіту, але найбільше вивчав Святе Письмо і читав духовні книги.

У царювання Льва IV (775 - 780) святий Никифор отримав звання царського радника. Перебуваючи при царському дворі, він продовжував вести суворе, добродійне життя, твердо зберігав чистоту Православної віри і захищав шанування святих ікон.

У 787 році на VII Вселенському Соборі в Нікеї, засудив іконоборчу єресь, святий Никифор від імені імператора Костянтина виступив на захист Православ`я, чим надав велику допомогу святим отцям Собору.

Після Собору він залишив службу і оселився в самоті, при Босфорі, проводячи життя в наукових працях, безмовності, пості й молитві. Святий Никифор побудував церкву, заснував монастир і вів суворе чернече життя ще до прийняття чернечого постригу.

У царювання імператора Никифора I (802 - 811), після кончини святого Патріарха Тарасія, святий Никифор був вибраний на його місце, прийняв чернечий постриг і священичий сан і був зведений на патріарший престол 12 квітня 806 року, в день святої Пасхи.
При імператорі Львові V Вірменин (813 - 820), ярому прихильникові іконоборчої єресі, для Церкви знову почався період смути і гонінь. Імператор не міг відразу почати відкрите гоніння на Православ`я, оскільки іконоборство було засуджено VII Вселенським Собором.
Імператор почав викликати із заслання єпископів і кліриків, відлучених від Церкви VII Вселенським Собором. Склавши з них єретичний собор, імператор зажадав, щоб Патріарх з`явився для дебатів про віру. Патріарх відмовився міркувати про віру з єретиками, так як вчення іконоборців вже було віддане анафемі VII Вселенським Собором. Він усіляко намагався напоумити імператора і його оточення.
Тоді єретичний собор відлучив від Церкви святого Патріарха Никифора і його попередників - блаженнопочівших Патріархів Тарасія і Германа. Святий Никифор був засланий спочатку в монастир в Хрісополе, а потім - на острів Проконніс в Мармуровому морі. Після 13 років поневірянь та утисків 2 червня 828 року святий Патріарх Никифор помер у вигнанні.

13 березня 847 року нетлінні мощі святого Патріарха Никифора, що пролежали в землі 19 років, з урочистістю були перенесені до Константинополя в соборну церкву Святої Софії.

Правмир

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram