Кирило і Мефодій засіяли слов`янську ниву зернами писемності, яка вже дванадцять століть із покоління в покоління дає золотий колос.
Слов`янська мова після грецької та латинської стала третьою мовою у середньовічній Європі, на території якої поширювалося слово Боже.
День слов`я́нської писе́мності і культу́ри встановлений в Україні «…на підтримку ініціативи органів державної влади, Національної академії наук України, громадських і релігійних організацій та враховуючи історичне та просвітницьке значення спадщини слов`янських первоучителів у здобутку національної культури…» згідно з Указом Президента України «Про День слов`янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 р. № 1096/2004. Відзначається щорічно 24 травня в день вшанування пам`яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.
Крім України, День слов`янської писемності і культури святкують також у Росії, Білорусі, Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії та у ряді інших країн.
Унікальне культурне свято, коли вшановують святих рівноапостольських братів-просвітителів Кирила та Мефодія, які створили писемність, здійснили переклад богослужбових книг з грецької мови на слов`янську, поширювали християнське вчення. Відома і приблизна дата виникнення нашого письма. За свідченням середньовічного ученого Чорноризця Хороброго, це сталося 863 р.
Кирило склав слов`янську абетку на базі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов`янську звукову систему. Було створено дві слов`янські абетки - глаголицю й кирилицю. Одночасно зі створенням слов`янської абетки він почав роботу над перекладом з грецької Євангелія. Тодішні слов`яни скрізь добре розуміли одне одного, їхня мова, незважаючи на незначні місцеві розбіжності, в цілому мала багато спільних рис. Тому місія Кирила і Мефодія та їхніх учнів, як і в цілому їхня двадцятирічна просвітницька діяльність, мала всеслов`янське значення. З прийняттям християнства на світовій арені з`явилася нова мова, яка об`єднала слов`ян на значній території. Слов`янська мова після грецької та латинської стала третьою мовою у середньовічній Європі, на території якої поширювалося слово Боже. Кирило і Мефодій засіяли слов`янську ниву зернами писемності, яка вже дванадцять соліть із покоління в покоління дає золотий колос і щедрі жнива. Зі слов`янською писемністю пов`язане зародження болгарської культури, що вплинула на духовне життя східних слов"ян часів Київської Русі. Сьогодні ми знову звертаємось обличчям до джерел нашої духовності, до одвічних цінностей культури, шукаємо опору в слові.
Цей день символізує історичне та просвітницьке значення спадщини слов`янських первоучителів у здобутку національної культури, засвідчує повагу міжнародної спільноти до неоціненного внеску слов`ян в скарбницю світової цивілізації. Вшановуючи пам`ять братів-просвітителів, проповідників православ`я Кирила і Мефодія, ми звертаємось до глибинних основ української писемності, духовності – могутнього джерела сили і життєздатності української нації. Кирило і Мефодій — слов`янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов`янської абетки.
Кирило (мирське ім`я – Костянтин; бл. 827-14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (бл. 815 – помер між 6.4. і 19.4.885). Народились у м. Солунь (тепер Фессалоніки, Греція) в сім`ї воєначальника. З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов`янську, грецьку, латинську, єврейську і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію. В 40-60-х рр. 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов`янами областю Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Перед від`їздом Кирило створив один з перших слов`янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на старослов`янську мову церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання. За запровадження слов`янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов`янські церковні книги і проводити богослужіння слов`янською мовою. Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув`язненні. В 882—884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов`янську мову. Кирило і Мефодій заклали основи слов`янської писемності і літератури. Ім`я Кирила і Мефодія носила перша українська політична організація в Києві — Кирило-Мефодіївське братство. Обидва брати були канонізовані Східною (православною) Церквою та названі «рівноапостольними», а також причислені до святих Західною (католицькою) Церквою. У 1980 році Папа Іван Павло II оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями» Європи.
За матеріалами ЗМІ
