З четвертого століття православні християни святкують подію, про яку сказано в Євангелії від Луки - обрізання Господнє, звершене на восьмий день після народження Ісуса Христа.
Обрізання для стародавніх іудеїв визначало приналежність до Богообраного народу. Необрізаний не був присвячений Єдиному Богові і Творця всіх, вважався іновірним, негідним приносити Богові жертву, негідним до Нього звертатися. Старозавітне обрізання було прообразом християнського хрещення.
Пресвята Богородиця Марія і Її обручник Йосиф, уявний батько Іісуса, природно, принесли немовля до храму для обрізання і там разом із нареченням імені - Іісус, Спаситель, - зробили цей обряд.
Православним християнам особливо важливо у це свято згадувати про те, що і Пресвята Богородиця, і Йосиф були істинними юдеями, які поважали Закон. Перші апостоли і християни, які вийшли з юдеїв, також були обрізані.
Свято Обрізання для християн важливе ще й тим, що всупереч багатьом єретичним судженням, які спотворюють земний образ Ісуса Христа, підтверджує, що Богонемовля Іісус був чоловічої статі і обряди, що призначалися для іудеїв, над Ним також були здійснені.
Тропар
На Престоле огнезрачнем в Вышних седяй со Отцем Безначальным и Божественным Твоим Духом, благоволил еси родитися на земли от Отроковицы Неискусомужныя, Твоея Матере, Иисусе, сего ради и обрезан был еси, яко Человек осмодневный. Слава всеблагому Твоему совету, слава смотрению Твоему, слава снизхождению Твоему, Едине Человеколюбче.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
