11 грудня - день пам'яті священномученика Серафима (Чичагова) (відео)

10:00, 11 грудня 2017
Свята
8514 0
2

Священномученик Серафим, у миру Леонід Михайлович Чичагов, народився у 1856 році в сім'ї військового, яка належала до одного з найбільш відомих дворянських родів Росії. Після закінчення Імператорського Пажеського корпусу він брав участь у Балканській війні, під враженням якої він почав замислюватися над сенсом життя та моральною стороною страждань.

Після повернення в 1878 році в Петербург він знаходить духовну підтримку святого праведного Іоанна Кронштадтського.

У 1879 році він вступає в шлюб. Будучи військовим, Леонід Михайлович прагнув розкрити у своєму житті ідеали служіння Богу і людям - так, він став ктитором одного з військових храмів. Пішовши у відставку в чині полковника, Чичагов приймає в 1893 році з благословення святого Іоанна Кронштадтського священицький сан.

Він служить у різних церквах Москви і повністю віддає всі свої сили благоустрою храмів.

У 1895 році помирає його дружина. Звернений до молитви, отець Леонід тягнеться в цей час до монастирського життя, що відбивається на його творчості - саме в цей час він починає складати і понині широко читаний «Літопис Серафимо-Дівеєвського монастиря», що поклала початок вивченню їм життя і подвигів преподобного Серафима Саровського.

В 1898 році він приймає постриг з ім'ям Серафим та зараховується в штат Троїце-Сергієвої Лаври. Незабаром він уже в сані архімандрита призначається настоятелем Суздальського Спасо-Євфимієвого монастиря. Продовжує він роботу і над «Серафимо-Дивеєвським літописом» і підготовку канонізації преподобного Серафима, що відбулася в 1903 році. 

У 1905 році архімандрит був хіротонісаний в єпископа Сухумського, а потім поперемінно прямував на Орловську, Кишинівської і Тверську в сані архієпископа - кафедри.

Незважаючи на державні зміни, що сталися в 1917 році, владика продовжує активну церковну діяльність - так, він брав участь на правах правлячого архієрея Тверської єпархії в Помісному Соборі Руської Православної Церкви 1917-18 років, на якому він очолив Соборний відділ «Монастирі та чернецтво». Вигнаний розкольниками зі своєї кафедри в кінці 1917 року, святитель Серафим був призначений Святішим Патріархом Тихоном на Варшавську кафедру, вступити в управління якої не зміг по причині військових дій.

У 1921 році, вже в сані митрополита, йому були пред'явлені звинувачення, і він був заарештований і засуджений до заслання в Архангельську область. Повернувшись через рік у Москву, він незабаром знову був заарештований за звинуваченням у прославленні преподобного Серафима Саровського. І знову він повинен був покинути Москву... У 1928 році він повертається до справ церковного управління з призначенням на Ленінградську кафедру.

У 1933 році святитель, який віддав усі сили Ленінградській єпархії, був звільнений на спокій. Останні роки владики проходили на заміській дачі під Москвою - у сільській тиші, у духовних роздумах над богословськими і аскетичними творами. Заарештований у листопаді 1937 року, вісімдесятидворічний хворий старець був доставлений на носилках у Таганську в'язницю, і так і не визнавши пред'явлених йому звинувачень, був розстріляний 11 грудня 1937 року в селі Бутово, яке знаходиться недалеко від Москви.

В 1997 року Архієрейським собором Руської Православної Церкви, владика Серафим був зарахований до лику святих як новомученик.

Тропар

Воинство Царя Небеснаго паче земнаго возлюбив, служитель пламенный Святыя Троицы явился еси, наставления Кронштадтскаго пастыря в сердце своем слагая, данная ти от Бога многообразная дарования к пользе народа Божия приумножил еси, учитель благочестия и поборник единства церковнаго быв, пострадати даже до крове сподобился еси, священномучениче Серафиме, моли Христа Бога спастися душам нашим.

Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter