Святитель Митрофан, перший єпископ Воронезький, народився 6 листопада 1623 року у Володимирській землі в родині священика.
Мирське ім'я майбутнього святителя було Михайло. Половину свого життя святий прожив у миру, був одружений і мав дітей. Майбутній єпископ був деякий час священиком у селі Сидорівському в Суздальській єпархії.
На сороковому році життя він овдовів і вирішив присвятити своє життя Богу. Своїм місцем проживання він обрав Золотниковський Успенський монастир недалеко від Суздаля, де і був пострижений у чернецтво з ім'ям Митрофан.
Через три роки після вступу до Золотниковської обителі братія сусіднього Яхромського Косьмина монастиря, яка не мала в ту пору настоятеля, стала просити місцеве духовне начальство про поставляння їм в ігумени Митрофана. Прохання було виконано. Спочатку подвижник був висвячений в ієрейський сан, а потім був возведений в ігумени Яхромської обителі.
Коли про старання подвижника дізнався Патріарх Московський і всієї Русі Іоаким, він доручив йому більш широку Унженську обитель у Костромській землі. Тут майбутній святитель був настоятелем близько семи років, протягом яких монастир досяг процвітання.
Був побудований храм на честь Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Коли в 1682 році, за рішенням Московського Церковного Собору, була утворена нова Воронезька єпархія, цар Феодор першим її єпископом запропонував призначити ігумена Митрофана. Єпископську хіротонію 2 квітня 1682 року очолив Патріарх Іоаким.
Святитель Митрофан розглядав духовенство як силу, здатну впливати на населення найблаготворнішим чином. На самому початку своєї діяльності святитель почав споруджувати у Воронежі новий кам'яний храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Преставився до Бога святитель Митрофан у 1703 році в глибокій старості.
Незадовго до смерті святитель прийняв схиму з ім'ям Макарій. Похований він був у Благовіщенському соборі у Воронежі з великими почестями: цар своїми руками допомагав нести труну святителя, шанованого їм за «святого старця».
У 1831 році надійшло офіційне повідомлення до Синоду, за рішенням якого 7 серпня 1832 року відбулося урочисте відкриття труни, а потім була канонізація святителя. Від його святих мощей з ласки Божої відбувалися численні зцілення хворих і одержимих.
Тропарь
Правило веры и образ кротости словом и житием пастве твоей, отче смиренномудре Митрофане, был еси. Темже и во светлостех святых солнца светлейше возсиял еси, венцем нетления и славы украшаемь, моли Христа Бога стране нашей и граду твоему в мире спастися.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
