24 жовтня - Собор Оптинських старців (відео)

00:27, 24 жовтня 2017
2781 0
1

Протягом цілого століття Оптина пустинь була джерелом духовної просвіти для всього російського суспільства: від неосвічені простаків до філософів і письменників, від селян до осіб царського двору, від ченців до церковних ієрархів.

Для всіх, хто приходив сюди, монастир був цілющим джерелом, яке лікувало душевні рани; кожен паломник йшов звідси просвітленим і преображеним, укріпленим духовно, на все життя записавши на скрижалях свого серця євангельську любов і святість життя оптинских ченців. Воістину чудовий подвиг їх життя, який вписан у літопис російської святості. У прославленні угодників Божих ми вбачаємо особливе благословення Боже до нас, дію божественної благодаті, яка зміцнює кожну людину й виявляється видимим чином через свої обрані чаші на землі. Ми бачимо свідоцтво неперериваючого зв'язку часів, який проявляється через духовний досвід старців Оптиної пустелі.

Ієросхимонах Лев (Наголкин) (1768-1841) - перший засновник і натхненник оптинського старецтва. Виразом євангельської любові було все життя цього старця, що проходила в самовідданому служінні Богу й ближнім. Своїми подвигами, безперестанною молитвою й смиренням він здобував рясні дари Святого Духа.

Ієросхимонах Макарій (Іванов) (1788-1860) був старцем в Оптиній пустелі в один час із преподобним Левом, а після його смерті до самої своєї смерті ніс великий і святий подвиг старечої опіки. З іменем старця Макарія пов'язано початок видання в монастирі святоотцівських праць, яке об'єднало навколо обителі кращі духовні й інтелектуальні сили Росії. Під його духовним керівництвом перебувала не тільки Оптина пустель, але й багато інших монастирів, а листи до чернецтва й мирян, видані обителлю, стали безцінним дороговказом для кожного християнина в духовному житті.

Схіархимандрит Мойсей (Путілов) (1782-1862) показав дивовижний приклад поєднання суворого подвижництва, смирення й безкорисливості з мудрим управлінням обителлю та широкою благодійною діяльністю. Саме завдяки його безмежному милосердю й співчуттю до бідних обитель давала притулок безлічі прочан. При схіархимандриті Мойсеї були відновлені старі і побудовано нові храми й будівлі обителі. Своїм видимим розквітом і духовним відродженням Оптина пустинь зобов'язана мудрому настоятельству старця Мойсея.

Схиігумен Антоній (Путілов) (1795-1865) - брат і сподвижник схиархімандрита Мойсея, смиренний подвижник і молитовник, через усе життя терпляче і мужньо ніс хрест тілесних хвороб. Він всіляко сприяв утворенню старецтва в скиту, яким керував протягом 14 років. Письмові настанови преподобного старця є чудовим плодом його батьківської любові і дарів учительного слова.

Ієросхимонах Амвросій (Грінок) (1812-1891) - великий подвижник землі Руської, святість і богоугодность житія якого Бог засвідчив багатьма чудесами, а православний віруючий народ - щирою любов'ю, повагою і шанобливим звертанням до нього в молитві.

Ієросхимонах Іларіон (Пономарьов) (1805-1873) - учень і наступник старця Макарія. Будучи ревним захисником і проповідником православної віри, він зумів повернути в лоно Православної Церкви багатьох людей, які заблукали або відпали від православної віри.

Ієросхимонах Анатолій (Зерцалов) (1824-1894) - скитоначальник і старець, який наставляв у духовному житті не тільки ченців Оптиної пустелі, але також насельниць Шамординської жіночої обителі та інших монастирів. Він був палким молитовником і подвижником, а для всіх, хто до нього приходив - чуйним батьком, терплячим учителем, який завжди ділиться скарбом мудрості, віри та особливої духовної радості. Старець Анатолій володів дивовижним даром розради.

Схіархимандрит Ісаакій (Антимонов) (1810-1894) - приснопам'ятний настоятель Оптиної пустелі, який поєднував у собі тверде управління обителлю і найтонше мистецтво пастирського керівництва зі смиренним послухом великим Оптинським старцям і високим подвижництвом. Справою життя схиархімандрита Ісаакія було зберігання та утвердження в обителі духовних заповітів старецтва.

Ієросхимонах Йосип (Литовкин) (1837-1911) - учень і духовний наступник преподобного Амвросія, явив образ великого смирення, доброти, безперестанної умної молитви, старець не раз удостоювався явлення Божої Матері. За спогадами сучасників, багато ще за життя ієросхимонаха Йосипа бачили його освітленим благодатним божественним світлом.

Схиархимандрит Варсонофій (Плиханков) (1845-1913) - скитоначальник, про якого старець Нектарій говорив, що благодать Божа в одну ніч з блискучого військового створила великого старця. Не шкодуючи життя, він виконував свій душпастирський обов'язок у російсько-японській війні. Старець володів незвичайною інтуїцією, йому відкривався внутрішній сенс подій, що відбуваються, він бачив потаємність серця людини, і з любов'ю пробуджува в ній покаяння.

Ієросхимонах Анатолій (Потапов) (1855-1922), прозваний у народі утішником, був наділений Господом великими благодатними дарами любові і розради стражденних, прозорливості та зцілення. Смиренно несучи своє пастирське служіння у важкі дні революційної смути і безбожництва, старець стверджував своїх духовних чад у рішучості навіть до смерті бути вірними святій православній вірі.

Ієросхимонах Нектарій (Тихонов) (1856-1928) - останній соборно обраний Оптинський старець, який подвигом безперервної молитви і смирення знайшов найбільші дари чудотворіння та прозорливості, нерідко приховуючи їх під виглядом юродства. У дні гонінь на Церкву, сам перебуваючи у вигнанні за сповідання віри, невпинно душпастирював.

Ієромонах Никон (Бєляєв) (1888-1931) найближчий учень старця Варсонофія, полум'яний молитовник і велелюбний пастир, самовіддано виконував старече служіння вже після закриття Оптиної пустелі, зазнав муки від безбожників і помер у вигнанні, як сповідник.

Архімандрит Ісаакій II (Бобриков) (1865-1938) - останній настоятель Оптиної пустелі, випробував всю тяжкість розорення і наруги святої обителі. Несучи свій хрест настоятельского служіння в роки випробувань і скорботи, він був сповнений непохитної віри, мужності і всепрощаючої любові. Цей святий старець чотири рази зазнав тюремне ув'язнення і увінчав своє життя мучеництвом за Христа.

У 2000 році преподобні оптинські старці були прославлені Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви для загальноцерковного шанування.

Тропар

Православныя веры светильницы, монашества непоколебимии столпи, земли Российския утешителие, преподобнии Старцы Оптинстии, любовь Христову стяжавши и души своя за чада полагавши, молитеся ко Господу, да утвердит земное отечество ваше в Православии и благочестии и спасет души наши.

Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter