Явління образу сталося в 1878 році.
Одержимий недугою пияцтва селянин Єфремовського повіту Тульської губернії, заслужений відставний солдат пропивав усе, що знаходив у своєму будинку, і практично дійшов до жебрацького стану.
Від непомірного пияцтва у нього віднялися ноги, але пити він не переставав. І ось, цьому зовсім вже занепавшому чоловікові одного разу уві сні з'явився старець, який звелів іти в монастир міста Серпухова і відслужити перед іконою Божої Матері «Невипивана Чаша» молебень, після чого він буде зцілений від згубної недуги.
Без копійчини в кишені, не володіючи ногами, селянин не ризикнув вирушити в подорож. Але святий старець з'явився йому вдруге, втретє і вже настільки грізно наказав виконати повеління, що нещасний п'яниця негайно відправився в дорогу, долати яку йому довелося йдучи на четвереньках.
Прийшовши в монастир, він розповів про свої сновидіння. Стражденний попросив відслужити молебень. Але ніхто в монастирі не знав ікони Божої Матері з такою назвою.
Тоді комусь прийшла думка: а чи не та це ікона Богородиці, яка висить в проході з храму в ризницю з зображенням чаші. І яке ж було здивування всіх, коли на зворотному боці ікони дійсно побачили напис: «Невипивана Чаша». Знаменно було і те, що, поглянувши на ікону преподобного Варлаама, учня святителя Московського Олексія, селянин відразу ж впізнав того старця, який з’являвся йому уві сні.
З Серпухова він повернувся цілком здоровим. Звістка про дивовижне прославлення ікони Божої Матері швидко поширилася не тільки в Серпухові, але і по всій Росії.
Одержимі пристрастю пияцтва, їх рідні і близькі поспішали до чудотворної ікони з молитвою про зцілення від недуги, і багато, дуже багато людей, приходило вже для того, щоб подякувати Богородиці за Її милість.
В даний час у відродженому Серпуховському Висоцькому монастирі щонеділі по закінченні Божественної літургії звершується молебень з акафістом і водоосвяченням, за яким поминають імена тих, хто страждає пияцтвом.
Тропар
Днесь притецем вернии к Божественному и пречудному образу Пресвятыя Богоматери, напояющей верных сердца небесною Неупиваемою Чашею Своего милосердия и людем верным чудеса показующей. Яже мы видяще и слышаще духовно празднуем и тепле вопием: Владычице премилостивая, исцели наша недуги и страсти молящи Сына Твоего Христа Бога нашего спасти души наша.
Проект "Православні свята" реалізований "УНІАН-Релігії" за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
